Перший Спас, Маковія, Маковея або ж Медовий Спас (цей день має багато назв) – поєднує в собі як християнські вірування, так і народні традиції. Свято відзначають 14 серпня.
Серпень – це місяць початку збору врожаю, тому в обрядовому циклі є чи не найважливішим й об’єднує аж три Спаси.
Цього дня християни вшановують пам’ять семи мучеників Маккавеїв. За легендою, шматочок дерев’яного хреста у воді, на якому був розіп’ятий Ісус, врятував жителів Константинополя від чуми. Саме тому на Спаса виникла традиція святити воду.
На Полтавщині, наприклад, цей день мав іншу назву – Спас на воді. Уважалося, що вода в річці цілюща, тому всі намагались до схід сонця скупатися, примовляючи: «Водице-студенице, очищала ти коріння і креміння, очисти і мене, хрещеного». У багатьох селах Полтавщини цього дня освячували криниці. Про цю традицію згадує навіть Тарас Шевченко: «На те літо криницю святили. На самого Маковія дуба посадили». Біля криниці вже стояли застелені два столи: на одному хліб-сіль та запалена свічка, а на другому – свічка, свячена вода й коливо (кутя), що призначалося для духів предків. Після посвяти хлопці обсаджували джерело деревами або ж робили клечання – втикали по краях свіжі гілля.
На свято Маковія прийнято освячувати всю городину: огірки, картоплю й навіть гарбузи, адже свято збігається в часі зі збором нового врожаю.
На Поділлі святити цілий сніп городини та зілля. З ним урочисто обходили всю господу, хату, городи, аби й на той рік отримати гарний урожай. Сніп стояв біля воріт або дверей хати протягом усього тижня.
На Маковія в церквах на всій території Україні святили воду, квіти, мед та мак. Зранку святково вбрані дівчата, жінки, хлопці та чоловіки несли до храму на посвяту оберемки трав, так звані «маковійчики» – букети з васильків, чорнобривців, купчаків та голівок маку. У Вінницькій області, наприклад, маковійські букети називали «трійцями».
Окрім звичайного польового маку, святили також і мак-видюк, що в народному знахарстві вживається як засіб проти відьом: цим маком потрібно було обсипати дім для відганяння вроків. За повір’ям, коли «видюк» освятити три, сім або дев’ять разів (на Маковія та на Великдень), то його сила зростала.
Цього дня більше уваги відводиться дітям, а також дівчатам – їм дозволялось не працювати. Натомість вони ходили в ліс по трави, збиралися гуртками, проводили жартівливі ігри й співали спасівчаних пісень. Дівочими магічними квітами в «маковійській квітці» вважалися любисток, чебрець, ласкавці, кудрявці. Чи не головна роль відводилася саме маку – він вважався оберегом, його освяченим насінням обсипали своїх рідних, садибу, худобу, а насіння дикого маку використовували як захист від відьом, обсипали ним обійстя, «щоб відьми, його визбируючи, не могли до хати підступити».
На правобережній Київщині, у селах Фастівщини, Білоцерківщини та сусіднього Попільнянського району Житомирської області спостерігався самобутній звичай святкування Маковія: напередодні свята встановлювали увиту квітами й зеленню щоглу, яку й називали – Маковій.
Напередодні свята хлопці приносили з лісу високу соснову жердину, а дівчата прикрашали її різноманітними травами. Встановлювали віху на широкій галявині посеред села й прикрашали верхівку «головою» з гарбуза й вирізали йому всі людські риси: рот, очі, ніс. Усередину гарбуза ставили запалену свічку. Біля віхи влаштовували гуляння до самого ранку, та не забували стерегти Маковея, щоб його не викрали хлопці із сусіднього села.
На свято Маковія частувалися шуликами-коржами з медом та маком, варениками, паляницями, струдлями й ламанцями з маком.
Відомий етнограф Олексій Доля, наприклад, був непохитний у думці, що Маковія треба називати суто Маковієм, а Спаса – тільки Спасом. Як він пояснював, на Маковія святять не лише мак, але і всіляке насіння, а також воду, цілюще зілля й квіти. На Спаса в кошиках несуть овочі та фрукти (навіть помідори, картоплю та іншу городину), мед, колосся та обов’язково хліб. У деяких селах Чернігівщини традиційно робили хрест із 12-ти колосків – по три на основу та на обидва боки перекладини. На Київщині колоски складали в невеличкий пучок, а після освячення ставили на покуті до весни й вже потім вимочували та сіяли разом з іншим зерном. Спеціально до свята випікали хліб і несли до церкви. Часто замість паляниць були пироги, пиріжки або рулети з яблуками та з маком.
Уважалось, що з Маковієм відходить літо: уже збирають урожай городини, мед; вода в річках стає занадто холодною для купання, навіть птахи починають відлітати у вирій. Приходила осіння пора, а з нею – і своя обрядовість та вікові традиції.