"Loading..."

Петриківський роспис в музейній практиці: методичні рекомендації

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РОЗПИС В МУЗЕЙНІЙ ПРАКТИЦІ.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ.

 

Ключові слова: народне мистецтво, творча майстерня, обладнання майстерні, майстер-клас, петриківський розпис.

Музей просто неба - один з найбільших в Україні осередків дослідження та популяризації матеріальних і духовних скарбів традиційної культури українського народу.

Одним із засобів передачі традицій є народне мистецтво, яке яскраво характеризує світоглядні особливості нації, локальні відмінності етнографічних груп - це «минуле в її сучасному». З минулим народні художні твори єднає традиція та колективний спосіб її регулювання. Лише завдяки незліченним повторенням мотивів, образів, форм міцніє художня традиція і передається з покоління у покоління, удосконалюючись і набуваючи чарівної довершеності.

В просторі музею (як варіант, у загальноосвітній школі) є доцільним створення «творчої майстерні» для продовження та популяризації традицій шляхом навчання і живого сприйняття ремісничої справи.

Розглянемо кімнатний простір для створення майстерні. Великий стіл знаходиться посеред кімнати. Він якнайкраще підходить для спільної роботи для групи з 5-10 осіб. Його зручно охопити поглядом, обійти з усіх боків і допомогти учневі при потребі. Лави розміщено по периметру столу. Їх слід накривати рядниною для естетики і тепла.

Для зберігання природних матеріалів (соломи, кукурудзи, лози) потрібна шафа чи стелаж в дальньому кутку, щоб це мало впорядкований вигляд.

Деякі майстер-класи потребують наявність води під час роботи. Як і в давнину, воду приносять до хати. При потребі помити руки чи інструменти потрібно вийти з хати на подвір’я. Для користування у зимовий період майстерню необхідно облаштувати водовідводом.

Розміщення учнів найкраще здійснювати по колу чи у вигляді букви «П» з центральною позицією майстра для кращої демонстрації майстерності, спілкування і допомоги під час роботи.

Особливу увагу слід приділити приміщенню й обладнанню майстерні, щоб забезпечити всі необхідні умови для творчої роботи. Практика показала необхідність приміщення з мінімальною площею 30 м2 для груп з індивідуальним підходом та невеликих груп до 15 осіб для роботи з одним майстром. Часто постає потреба в майстер-класі для великої групи 25-35 осіб. Варіанти вирішення цієї проблеми: 1) наявність приміщення площею не менше 60 м2 для роботи з одним майстром і помічником; 2) два окремих чи суміжних приміщення площею по 30м2 для одночасної роботи двох майстрів різного напрямку; 3) два окремих приміщення з орієнтовною площею 30 м2 та 60 м2 із підсобним приміщенням. В останньому варіанті приміщення майстерні може використовуватися як виставковий зал, зал для лекторіїв, конференц-зал, і легко трансформуватись під заходи Музею.

Оптимально майстер-клас триває 1,5 години. Слід звернути увагу, що відвідувачі розподіляються на окремі вікові категорії: діти з батьками (3-6 років), групи молодшого шкільного віку (1-3 класи), середнього (5-8 класи), школярі старшого віку (9-11 класи), студенти, дорослі, пенсіонери та люди з обмеженими можливостями та вадами слуху, зору. Тривалість залежить від вікової категорії та складності разового майстер-класу (розглянемо всі можливі категорії відвідувачів загальних, а не вузько шкільних майстер-класів):

1)    ознайомчий для групи (10-30 осіб) тривалість може скорочуватись до 15-30 хв.;

2)    початковий для групи дітей молодшого віку до 10 років (5-12 осіб) тривалість 45 хв. - 1 година;

3)    базовий для груп школярів старшого віку, студентів, дорослих, пенсіонерів (5-10 осіб) тривалість 1,5. - 2 години;

4)    базовий посилений для груп індивідуального характеру дорослих та молодих майстрів (3-5 осіб) тривалість від 2-х до 4-х годин.

5)    Індивідуальний для людей з обмеженими можливостями (1-3 особи) тривалість від 30 хв. до 2 годин.

Майстер-класи тематично розраховані згідно календарних свят (Різдво, Масниця, Великдень, Івана Купала, Маковія) та посезонно, коли з’являються потрібні природні матеріали. Діти молодшого віку залюбки бавляться плетеними та мотаними іграшками з трави та кукурудзи, жолудями та горішками, складають будиночки із підготовлених гілочок, як своєрідний конструктор – «еко-лего». Серед розмаїття народних ремесел вагоме місце посідає декоративний розпис, а саме Петриківський. Який став національною візитівкою народного мистецтва України в усьому світі.

Художнє обдарування українського народу, вершини його мистецького хисту в повну силу виявлені в Петриківських настінних розписах, мальовках на папері, розписах на дереві, металі, склі та порцеляні. Роботи майстрів дивують розмаїттям художньо-виражальних засобів та прийомів, відчуттям та передачею колірної гами й побудовою композицій, набуваючи індивідуального почерку у кожного майстра.

Основою для методичних рекомендацій з Петриківського розпису став досвід отриманий під час проведення майстер-класів в музеї і за його межами. Автором розроблено ряд графічних матеріалів, в основі яких лежить аналіз творів кращих майстрів попередників та власна творча уява. Підтримуючи ідею від простого до складного, було розроблено таблиці з поетапним малюванням окремих форм в розписі: листя, квіти, ягоди, фрукти, овочі, а також пташки і комашки, така методика подібна до абетки. Знаючи типові композиційні прийоми в народному мистецтві, можна з легкістю застосувати їх в мальовках. Для більшої ефективності та підвищення рівня результату - підготовлено малюнки для подальшого розпису, за темами та складністю, оскільки не всі мають художні здібності до пропорцій та композиційного розміщення малюнка на площині аркуша.

Під час майстер-класу увага зосереджується на практичному виконанні технік мазків, руху пензля і руки, поетапному виконанню малюнка, колірної гами.

Отож, коротко змістовно розглянемо матеріали, інструменти та їх технічне застосування при виконанні основних типів мазків в розписі.

Матеріали - зумовлюють художній рівень твору. Згідно з призначенням, матеріали поділяють на два типи: 1) основа, на якій малюють (білені стіни, папір, картон, полотно, дерево, метал, скло, глина); 2) матеріал, котрим малюють: фарби – сік рослин, гуаш, яєчна темпера, олія, акрил, акварель, анілінові барвники та ін. Перші фарби петриківські майстри виготовляли самостійно з відвару трав, овочів, де були присутні кольорові пігменти. Такі фарби виготовляли на основі яєчного жовтка, який давав потрібні еластичні характеристики фарбі.

Тип застосування матеріалу (фарби) залежить від основи. Для розпису на папері потрібні фарби, які швидко сохнуть, легко наносяться – гуаш, темпера, акрил, акварель, анілінові барвники. Розпис на дереві вимагає попередньої обробки поверхні (шліфування до гладкої рівної поверхні та ґрунтування для запобігання проникнення фарби у структуру матеріалу основи) використовують фарби – акрил, гуаш, темперу, олію. Для розпису на склі використовують спеціальні фарби по склу (що не згортаються з поверхні) – акрил, олію, вітражні фарби, суміш гуаші з клеєм ПВА (попередньо підготовивши поверхню - знежирити, при необхідності поґрунтувати, надати фон).

Інструменти: пензлики з котячої шерсті (пензлики-кошачки), пензлики круглі різної величини (синтетика, білка, колонок), мастихін, палітра чи скельце, рогозина, соска, піпетка, олівець, лінійка.

Слід звернути особливу увагу на особливості користування інструментом в роботі: як правильно тримати пензлик для досягнення кращого результату. Маленькі діти часто тримають пензлик не як олівець чи ручку – трьома пальцями, а просто затискають у жмені, як палицю.

Перший спосіб використання пензлика-кошачки для малювання різних видів зерняток, травинок. Тримаємо трьома пальцями руки так, як олівець, ближче до низу пензлика, щоб краще відчувати рух і натиск мазка. Пальці мають бути розслаблені і більш випрямлені, пензлик знаходиться під гострим кутом 30°-45°. При малюванні руку кладемо на поверхню аркуша боком чи спираємось на мізинчик.

Другий спосіб використання пензлика-кошачки для малювання тонких ліній, вусиків, завитків.

Тримаємо трьома пальцями руки так, як олівець чи ручку, ближче до низу пензлика. Пензлик має бути у вертикальному положенні, перпендикулярно до поверхні аркушу. Мізинчиком руки фіксуємо висоту пензлика – ледь торкаючись аркуша. Зафіксувавши, рухаємо всю руку від ліктя і не рухаючи в зап’ястку.

Круглий пензлик (білка, синтетика). Тримаємо, як і кошачку – трьома пальцями руки; кут нахилу відносно аркушу залежить від бажаного типу мазка, зазвичай це кут в 45*. Фарба повинна бути консистенції «рідкої сметани». Якщо зрідка то перехідний мазок розпливеться, якщо загуста – то її не вистачить для кількох мазків, будуть пробіли. Основний колір набирається на весь ворс пензлика, наче «набрякла, соковита брунька», з кінчика знімаємо зайву фарбу і трішечки вмочаємо в інший колір для перехідного мазка.

Соска, піпетка, вказівний пальчик руки, вушні палички – тримаються вертикально до аркуша, м’якою округлою стороною вмоченою у фарбу. Рух руки – відбиток, штамп, мазок. Розмір регулюється натиском, легке торкання – маленька цятка, сильніше натискання - більша цятка. Мазок утворюється рухом від притиснутого до поверхні пальчика, тягнучи його в потрібному напрямку. Фарба може бути рідкою – це дає ефект прозорості, а консистенція «рідкої сметани» - дає не прозору першу-другу цятку. Якщо фарба густа, то край буде кривий з нерівномірним заповненням цятки чи з бугорками фарби.

Техніки розпису залежать від способу нанесення фарби інструментом на поверхню паперу чи предмета.

Для розпису пензликом – кошачкою, основні типи мазків – це «зернятко», «кривеньке зернятко», «травичка», «вусики».

Для розпису пальчиком – це «ягідка», прямий, вигнутий та круговий мазок.

Для розпису рогозинкою – прямий та хвилястий мазок.

Дітям і дорослим завжди важко починати малювати перехідний мазок, який є основою для формування великих форм квітів, листя, тощо, відчути рух і силу натиску для бажаної передачі характеру форми.

Розглянемо тонкощі техніки мазка на прикладі роботи з круглим пензлем.

Мазок круглим пензликом зазвичай виконуються в два кольори і називається «перехідний мазок» коли один колір змішується з іншим, утворюючи перехід в третій додатковий колір. Наприклад: основа світла, а кінчик трішки вмочений у темнішу фарбу (жовтий + червоний) дає плавний перехід через оранжевий колір.

Прямий мазок з гострою вершиною «човник» – виконуємо такий рух: ледь торкаючись кінчиком пензлика тягнемо, поступово натискаючи до бажаної ширини (максимальної) і поступово піднімаємо догори зменшуючи ширину. Якщо різко прибрати пензлика, вийде широкий обірваний край, як половинка «човника».

Мазок з круглою вершиною – пензлик тримаємо більш вертикально, відразу кладемо на всю ширину і тягнемо поступово піднімаючи, щоб завершити мазок.

Вигнутий мазок «С» і «S» виконується круглим пензликом так як і попередні, різниця в траєкторії нанесення, рух мазка має вигин, що нагадує літери «С» і «S» . Використовуються для формування великих складних форм (лапате листя, пишні квітки, цибульки, тощо).

Видовжений мазок – виконується круглим пензликом так, як і попередні. Важливо набрати необхідну кількість фарби, на весь ворс пензлика, щоб вистачило за один раз намалювати. Використовуються для формування великих складних форм та заповнення великих площин. Наприклад: листя, хвіст півня, тіло птаха, гарбуз, тощо.

Висновки.

Продовжуючи навчати молодь народному мистецтву, ми не тільки збережемо, а й відродимо втрачене в нашій культурі: традиції, звичаї. Ми збагнемо і навчимося відчувати не лише нематеріальну цінність простих ремісничих речей, естетику художнього і технічного виконання, а й зрозуміємо глибинність закладеної в них символіки, теплоту живої духовної енергії у зразках народного мистецтва, створених кращими майстрами своєї галузі.

Отже, одним із напрямків відродження та популяризації народного мистецтва є навчання методом проведення майстер-класів. Для музеїв характерні одноденні заняття, тривалістю від 45 хвилин до 2 годин. За цей час майстер має коротко ознайомити відвідувача-учня з основами ремісничої справи, технікою виконання і отримати по завершенні готовий виріб.

Невід’ємним доповненням до майстер-класів - є виставковий напрямок: демонстрація зразків виробів, методичних матеріалів, інструментів, що допоможе зорієнтуватися відвідувачу на результаті.

В статті наведено методичні розробки та спостереження автора для стартових занять з декоративного малювання на прикладі Петриківського розпису. Проаналізовано та детально описано, як тримати інструмент під час виконання різних мазків у розписі.

Коментарів: 0
Залиште свій коментар