Щороку 28 (15 серпня за григоріанським календарем) православні та греко-католики відзначають свято Успіння Богородиці. В народі його ще називають Першою Пречистою. Це свято встановлене в пам’ять про день завершення земного життя    Матері Божої і належить до дванадцяти найважливіших свят церковного календаря. Ним завершується православний богослужбовий рік.
   Звертаючись у молитвах до Господа, Отця Небесного, наш народ звертався і до Пресвятої Богородиці — благодатної заступниці та охоронниці роду людського.
   Почесне місце в збірці сакрального живопису НМНАПУ займає колекція волинського іконопису храмового призначення XVI-XVIII століть. Серед творів цієї колекції є ікона «Успіння Богородиці», датована початком ХVІІ ст. Вона була привезена з Волинського Полісся і поступила до фондів музею у 1972 році.
   В центрі композиції ікони зображено Богородицю на смертному одрі. Біля Неї постаті апостолів і Христа у славі. Спаситель тримає на руках немовля - душу Богородиці. Над Ісусом у хмарах - зображення апостолів, які прибувають у супроводі ангелів. У верхній частині композиції ікони двоє ангелів підносять Богородицю, оточену срібною мандорлою, на небо, а ще двоє інших тримають у Неї над головою Корону.
   Іконографія цього сюжету у своєму канонічному вигляді сформувалася у Візантії під кінець X ст. на основі апокрифічного Сказання Псевдо-Іоана Богослова та Слова Іоана Дамаскина «На Успіння Богоматері».
   На Волинській іконі початку XVII ст. подано розширений або так званий «хмарний» варіант сюжету, в якому, окрім основної події, ще зображуються епізоди апокрифічних розповідей, зокрема, чудесне перенесення ангелами апостолів із різних кінців світу у хмаринах та вознесіння Богородиці на небо. В українському мистецтві такий варіант сюжету відомий вже з часів Київської Русі. Серед збережених стінописів на цю тему - фреска Кирилівської церкви ХІІ ст.
  Тема «Успіння Богородиці» у волинському малярстві XVI–XVIIІ ст. не була поширеною. А відтак, ікона з НМНАПУ демонструє рідкісний зразок іконографії «хмарного» «Успіння» у волинському іконописі XVI–XVII ст.
  Сюжет «Успіння Богоматері», як і «Воскресіння Христа», символізує попрання смерті і воскресіння до нового, більш досконалого життя.
  Перша Пречиста займає почесне місце серед свят, пошанованих нашим народом. Особливо пишно його відзначали, якщо на цей день припадало храмове свято. Напередодні Першої Пречистої закінчувався Спасівський піст (Спасівка), що тривав два тижні. До свята українці готували багато смачних страв. Оскільки це був час збору врожаю городини і садовини, то на столах було багато овочів і фруктів. Серед іншого готували печену картоплю, начинену грибами, варили юшку з риби або запікали її чи смажили. На Львівщині господині до свята випікали фігурне печиво з різнокольорового тіста - «намисто для Богородиці» або «колалі». Це «намисто» дуже полюбляла дітвора, адже його можна було не лише їсти, а й одягнути на себе! Українські родини збиралися за святковим столом, співали успенських пісень. Також в цей день освячували лікарські трави та обжинковий вінок і починали готуватися до сватань та весіль.
  Такою радісною і світлою була Перша Пречиста в українських мирних селах.