Це типове житло малоземельного селянина з південно‑східної частини Поділля. Побудована 1842 року місцевим теслею Гнатом Жовтяком. Останньою власницею хати була його праправнучка Феодосія Жовтяк.
   Це тридільна споруда (хата, сіни, хата). Стіни рублені з дубових колод, що на кутах «покладені з остатком», тобто мають випуски. Зруб тинькований глиною, побілений. Дах чотирисхилий, із високим гребенем, був укритий соломою, але тепер перекритий очеретом. Вікна обведені червоною глиною. В оздобленні хати використано настінний розпис, виконаний жительками села Луги Ольгою Жовтяк та Анастасією Назаревич.
   На початку ХХ століття під час ремонту комору переобладнано під житло.
   Інтер’єр житла традиційний для другої половини ХІХ століття. Ліворуч від входу стоїть піч із лежанкою, а за нею, у найтеплішому куті, піл (постіль), настелений із дощок, над яким уздовж тильної стіни розміщені дві паралельні жердки, на які клали рядна, верхній одяг, ставили ночви з хлібом. Скраю над полом влаштована ще одна жердка – «дранниця», де розвішані рушники, скатерки, жіноча сорочка, запаска. Уздовж стін стоять широкі дубові лави, а на покуті – стіл, застелений скатертиною. На стіні, що навпроти печі, розташований мисник із полицею над вхідними дверима, де господиня тримала посуд. Поряд стоять кілька стільчиків, на які сідали обідати біля лави, оскільки за столом їли тільки у свята.
   У сінях та меншій половині хати експонуються різьблені ярма та їх заготовки.
   У малій хаті представлений давній тип ручного токарного верстата. На ньому працювали, сидячи на низенькому стільчику і тримаючи в лівій руці ніж, прикладений до виробу. Правою рукою лучком приводили в рух заготовку. На такому верстаті здебільшого точили макогони та веретена.