Воскресенська церква – с.Кисоричі, Рокитнівського р-н.Рівненської області 1789 року
Це унікальна пам’ятка старовинного поліського типу монументальної споруди з архаїчними структурою та будівельною технікою. До музею церква перевезена 1978 року. За історичними джерелами, вона споруджена місцевими майстрами 1789 року і згадується як храм Воскресіння Господнього. Документи імператорської археологічної комісії свідчать, що 1909 року церкву хотіли розібрати у зв’язку з її аварійним станом, однак через високу мистецьку цінність іконостасу було вирішено її зберегти.
На момент виявлення науковцями музею споруда як храм, у якому відбуваються богослужіння, уже не використовувалася. У ній знаходився тракторний стан і зберігалися хімічні добрива. За свідченнями місцевих селян, перед початком Першої світової війни споруда була відібрана як пам’ятка давнини для експонування на виставці у Кракові. У зв’язку із цим було розібрано й вивезено її іконостас, сліди якого на сьогодні втрачені. По зарубках на стінах церкви можна припустити, що він був давнього типу – одноярусний. Через початок воєнних дій вивезти церкву не встигли, вона залишилася в селі, втративши своє культове значення.
На час виявлення цієї пам’ятки хрести й маківки церкви не збереглися, тому ці деталі реконструювали за аналогією давніх поліських дерев’яних храмів.
Церква є класичним зразком поліського дерев’яного храму трикамерного планування, усі частини якого розміщені по осі захід‑схід. Споруда зведена із соснового кругляка і встановлена на дубових стовпцях, закопаних по периметру в землю. Стіни церкви нешальовані. Вікна з масивними лутками розміщені високо, рамки – круглі гутні шибки. Двері розміщені в західній та південній стінах. Підлога – з настелених поздовж товстих тесаних дощок і плах.
У приміщенні церкви діє постійна виставка ікон «Церковні старожитності кінця ХVIII – початку ХХ століття» з фондового зібрання музею. Представлено понад 250 унікальних музейних експонатів: облачення священників, культові предмети, які використовувалися під час вінчання, хрещення, поминально‑поховальних обрядів, церковне начиння, ікони, тканина тощо.
На момент виявлення науковцями музею споруда як храм, у якому відбуваються богослужіння, уже не використовувалася. У ній знаходився тракторний стан і зберігалися хімічні добрива. За свідченнями місцевих селян, перед початком Першої світової війни споруда була відібрана як пам’ятка давнини для експонування на виставці у Кракові. У зв’язку із цим було розібрано й вивезено її іконостас, сліди якого на сьогодні втрачені. По зарубках на стінах церкви можна припустити, що він був давнього типу – одноярусний. Через початок воєнних дій вивезти церкву не встигли, вона залишилася в селі, втративши своє культове значення.
На час виявлення цієї пам’ятки хрести й маківки церкви не збереглися, тому ці деталі реконструювали за аналогією давніх поліських дерев’яних храмів.
Церква є класичним зразком поліського дерев’яного храму трикамерного планування, усі частини якого розміщені по осі захід‑схід. Споруда зведена із соснового кругляка і встановлена на дубових стовпцях, закопаних по периметру в землю. Стіни церкви нешальовані. Вікна з масивними лутками розміщені високо, рамки – круглі гутні шибки. Двері розміщені в західній та південній стінах. Підлога – з настелених поздовж товстих тесаних дощок і плах.
У приміщенні церкви діє постійна виставка ікон «Церковні старожитності кінця ХVIII – початку ХХ століття» з фондового зібрання музею. Представлено понад 250 унікальних музейних експонатів: облачення священників, культові предмети, які використовувалися під час вінчання, хрещення, поминально‑поховальних обрядів, церковне начиння, ікони, тканина тощо.