Реальні виклики воєнного часу породжують стрімку еволюцію суспільного світогляду в бік національних пріоритетів. Глибинний інтерес до української національної культури та народних традицій стає потужним об’єднуючим фактором і надійною зброєю в гібридній війні, яка ведеться проти України. Одним із виразників національної ідентичності може бути (і вже став!) одяг, який несе національні ознаки. Етнічний одяг гуртує українців у свята, але ми прагнемо вбиратися у своє щодня.
   Для сучасних дизайнерів, що створюють одяг з етноелементами, визначальним є новаторство, оригінальні свіжі рішення, але невичерпним джерелом натхнення для них слугують народні традиції, пропущені через світобачення автора. У 70‑х – 80-х рр. ХХ ст. в СРСР створювати чи навіть носити подібний одяг означало певною мірою протиставити себе тоталітарній державі й навіть привернути увагу спецслужб. Та запит, який генерувала національно свідома частина суспільства, стимулював творчість плеяди закоханих в українську культуру народних майстрів. Серед них виділяється яскрава постать Стефанії Кульчицької, творчість якої є прикладом збереження й подальшого розвитку художньо-образної структури українського одягу і спадкоємності поколінь.
   Стефанія Василівна Кульчицька (13.01.1912 – 3.11.1989) – визнана майстриня народної вишивки, знавець народного мистецтва, дослідниця, педагог, блискучий модельєр і дизайнер одягу, член Спілки художників України (1979), заслужений майстер народної творчості УРСР (1987). Її роботи демонструвалися на багатьох українських та закордонних виставках, а починаючи з 1970 року, виставки‑персоналії з успіхом проходили у Львові, Івано‑Франківську, Чернівцях, Коломиї, Тернополі, Києві, Полтаві, Ризі, Торонто, Вінніпезі, Ванкувері, Едмонтоні, Кишиневі тощо.
   Здивування викликає невідповідність потужної творчої і виставкової діяльності майстрині та вимушеного, постійно відстаючого визнання владою її досягнень. Хоча її персональні виставки мали величезний успіх і в Росії (Владимир, Ленінград, Москва в 1974–1977 рр.), роботами С. Кульчицької Радянський Союз був представлений на Всесвітній виставці в Загребі «Мистецтво народів світу» у 1977 р., та членом Спілки художників СРСР вона стала лише 1979 р. у віці 67 років, а звання заслуженого майстра народної творчості УРСР майстриня одержала лише до свого 75-річчя.

   У фондах Національного музею народної архітектури та побуту України зберігається найбільша колекція творів С. Кульчицької, що налічує 75 комплектів і окремих виробів. Глибинне знання народної традиції, досконалі технічні навички, тонке відчуття краси дозволяли майстрині створювати неперевершені творчі роботи. Серед них привертає увагу інтер’єрна тканина: вишиті рушники, доріжки, наволочки, сучасні столові комплекти. Однак особливо цікавим прикладом переосмислення давніх традицій, їхнього розвитку й наповнення новим змістом є верхній одяг, декорований аплікацією зі шкіри й тканини, вишивкою, шнуруванням та металевими оздобами (свити, пальта, сардаки, гуні, кожушки), комплекти чоловічого та жіночого одягу, вишиті сукні, блузи. У виробах майстрині, створених за законами народного мистецтва, усі засоби виразності: конструктивні особливості, крій, використані матеріали, оздоблення, кольорове рішення – працюють на створення художнього образу.

Фото 23.
   У той час, коли традиційний народний стрій або його компоненти ще подекуди побутували у віддаленій сільській місцевості, С. Кульчицька, сміливо оперуючи народним досвідом, запропонувала вишуканий, міський, елітарний одяг, який виразно засвідчував приналежність до українства. Її моделі сучасні, зручні й водночас стримані та високохудожні. І хоча від часу їхнього створення пройшло більше ніж півстоліття, однак вони відповідають найвищим вимогам сьогодення.

Фото 24.
   У сучасному уніфікованому світі дедалі більше ціняться дизайнерські речі або вироби ручної роботи, які підкреслюють індивідуальність людини й тісно пов’язані з її корінням. Стилісти стверджують, що позиції етнічного одягу, навіть у системі модних новинок, дедалі зміцнюються. А з огляду на те, що увага всього світу прикута до України, і її феномен не перестає дивувати й захоплювати наших друзів за кордоном, мода на українське буде й надалі поширюватися земною кулею.
   Головна мета онлайн-виставки – показати блискучі приклади творчого переосмислення народного мистецтва в роботах С. Кульчицької. У такий спосіб можливість знайомства з її творчістю одержує значно ширше коло потенційних глядачів, які не мали можливості відвідати виставку «Стефанія Кульчицька. Досвід переосмислення» в Національному музеї народної архітектури та побуту України.

   Фотодемонстрація колекції виробів С. Кульчицької буде цікавою не тільки спеціалістам у галузі моди і дизайну, але й широкому загалу, адже всі без винятку українці дуже тонко відчувають красу, завжди були і будуть дуже стильними в одязі і в найменших дрібницях повсякденного життя.