"Loading..."

Українське село в роки Голодомору

Національний музей народної архітектури та побуту України до Дня пам'яті жертв Голодоморів підготував он-лайн фотовиставку «Українське село в роки Голодомору». Тут представлено світлини, які дають змогу побачити життєдіяльність та побут населення України в 1920-і - 1930-і роки. Усі артефакти на світлинах – справжні, вони були у вжитку в ті часи, а нині зберігаються у музеї.

У ХХ ст. населення України пережило три великих голоди – на початку 1920-х років, в 1932-1933 роках та 1946-1947 роках. Найстрашнішим з них став Голодомор 1932-1933 років, який забрав багато мільйонів людських життів та вплинув на подальший перебіг життя нашої нації:

…Із тридцять третім голим роком,
Голодно-голим та німим,
Та тричі пухлим. Хай би з ним
Поїли б кору і комору,
Траву і шкуру, цвіль і міль,
Та мерли б жовті, як з похміль,
Без трун понесені із двору.
Нізащо. Просто. Без вини...

На початку 30-х років радянська влада ще слабо контролювала життя селян. В хатах висіли ікони, прикрашені рушниками, селянський одяг ще не зазнав глобалізаційних впливів і відрізнявся від фабричного. Навіть у часи революційних лихоліть село не знало таких проблем із харчами, як місто. На свята на столі можна було побачити м'ясні страви, пшеничний хліб, борщ зі сметаною. Як і раніше, селяни продовжували відзначати традиційні релігійні свята. Головними з яких залишалися: Різдво, Великдень та Трійця. На ярмарках людей ще тішили своїми піснями кобзарі та лірники...

І от з літа 1932 року в українському селі почалися проблеми із харчами. Норми податків було завищено, щоб досягнути бажаного і зламати опір селян, по селах ходили спеціальні «буксирні» бригади, які вилучали не тільки збіжжя, але й будь-які інші продукти. Вже з осені 1932 р. почався великий голод який тривав до нового врожаю наступного року. Єдиними шляхами порятунку для селянських родин були приховування харчів та обмін коштовностей на їжу. Коли не було таких можливостей, селяни змушені були їсти лободу, кору дерев, слимаків, диких звірів та птахів, однак і це не рятувало.

Для тих хто мав золоті і срібні речі держава «люб’язно» дала змогу обміняти їх на харчі через систему «торгсін» («Торговля с иностранцами»). В обмін ішли дорогоцінні монети, оклади ікон (кіоти), фамільні прикраси.

Голодомор великою мірою зруйнував українське село, яке зберігало традиції української родини.

...Не встануть свідки із могил.
Вони й тоді не говорили,
Бо голод їх позбавив сил…
А за селом росли могили…

Встає історія з пітьми,
Словами фактів промовляє
І хоче, щоб судили ми,
Бо заповіт від мертвих має.

Коментарів: 0
Залиште свій коментар