"Loading..."

Великодні рушнички

Перед Великоднем всі ми, як
і колись наші мами, бабусі готуємося до свята, прибираємо житло, подвір’я,
батьківські могили, купуємо кошики, вишиваємо
великодні рушнички, пишемо писанки, готуємо відповідні страви …
Багато років займається
вишиванням у Яворівському осередку народних майстрів «Яворівщина» досить знана
майстриня –
Яка народилася у родині, де  жінки займалися щоденними турботами, як і скрізь по Україні. До вишивання, в’язання, шиття привчалася з малих літ в родині, біля мами, тіток. В кожній родині росли дівчатка, які змалечку вчилися вишивати, бо треба замолоду приготувати собі придане, тому вони і придивлялися до старших, біля них вчилися всьому, бо в майбутньому всі ставали невістками жінками-господинями. Уважність, точність, обережність, швидкість руху набувалися з досвідом.
В її родині залишилася  незліченна кількість прекрасних  тканих і вишитих вжиткових речей, одягу, якими користувалися і сьогодні користуються  щодня, в цьому я переконалася буваючи у відрядженнях на Яворівщині. Ви можете переконатися у якості  вишитих нею речей, відвідавши музейні ярмарки, які проходять на території Національного музею народної архітектури та побуту  України в місті Києві. Куди пані Марія приїжджає щороку, бо має тут уже своїх шанувальників, вони приходять спеціально прикупити, порадитися, відшити, відфотографувати її серветки, доріжки, «пасхальні», «великодні» рушнички, скатерки різних розмірів, оздоблених вишивкою. Інколи вона привозить вироби, які замовляли їй по телефону чи на минулій ярмарці в музеї. Кожен вишитий нею виріб можна бачити на різноманітних виставках у Києві, Львові, Бєлгород-Дністровську, Одесі, Чернівцях,  Трускавці,  Вроцлаві, Кракові, Гданську, Любліні, а також в Угорщині. Ці вишиті речі прикрашають наш щоденний побут, який  ми сьогодні творимо завдяки своїм естетичним потребам.
          Пропоную на Ваш розгляд  декілька вишитих пані Марією серветок, великодніх рушничків, які можна використати у Великодні дні. Вишиті яворівкою, хрестиком, виколюванням, низинкою, лиштвою, має в своєму доробку кілька десятків технік із вишивання,  шиття. Орнамент підбирає такий, щоб для кожного випадку життя малюнок був найбільш доречним. Ними покривають кошик, приготовлений для освячення у  Світлий празник Христового Воскресіння. Це свято багате на церковно-обрядові звичаї, символи.

          Краї, в яких народилася пані Марія, раніше паску в церкву ніс у святочному рушнику чи скатертині тато, а господиня – в кошик вкладала  сир, масло, сіль хрін,  свічку, сало, шинку, ковбасу.  У дітей теж були кошики з маленькими пасочками, «котрийсь дітвак (дитина) ніс солянку прикриту, друга несла кошарик із лупленими вареними яйцями, писанками. Кошик прикрашали барвінком, «шушпаном» і накривали вишитим рушничком» – розповіла пані Марія.

          Відшиває пані Марія свої і давні орнаментальні мотиви із бабусиного шиття, вміло компонує їх, переносячи на  серветки, рушники, для яких характерний геометричний орнамент, рослинно-геометричні мотиви квітів. При розгляді окремих елементів і мотивів рослинного орнаменту вражає фантазія вишивальниці, яка перетворює реальний рослинний світ на своїх виробах. Соковита, а інколи стримана гама кольорів в поєднані з відповідно технікою вишиття передається нею дуже вдало.  А цього майстер досягає лише тоді, коли вільно володіє і технікою шиття і кольором.

          З’явився ще один майстер, барвистий самоцвіт, на широкій ниві мудрої народної творчості.
            Ще і в наші дні, дивуємося перебуваючи у відрядженнях, коли в хатах (частіше в сільських) зустрічаємо  вишиті і виткані вжиткові речі. А раніше в таких  хатах виростали століттями покоління людей на цій  землі. І з перших днів життя кожне дитя звикало  бачити навколо себе красиві речі – вишиті рушники, скатерки, килими, підвіконня, вілахи ( рядна), розмальовані печі, стіни, різьблені сволоки, гарно прибраний покуть з добрими ликами святих на образах. Мама і все середовище красою і добром (світлом) оповивали душу дитинки з перших днів його народження, тобто світло формувало душу, тому  й
 Така краса передавалися нам від старших.  Кожна жінка, яка ходила вагітною воліла дивитися на  здорових і красивих людей, на гарні речі, бо вірила, що в неї народиться здорове і красиве дитя – це ті вартості, які лишаються після людини на землі. І до них кожен відносився серйозно, бо
Коментарів: 0
Залиште свій коментар