У лютому 2021 року минають перші роковини з дня смерті Ніни Олексіївни Зозулі – відомого українського етнографа, багаторічного завідувача експозиційного відділу «Поділля і Зона вітряків» Національного музею народної архітектури та побуту України.

Музей народної архітектури та побуту України було засновано 1969 року, а вперше його відкрили для відвідувачів у липні 1976. Ніна Олексіївна присвятила роботі в музеї 47 років свого життя (з 1972 року), тобто брала безпосередню участь у його створенні та розбудові.

Народилась Ніна Олексіївна Зозуля 12 серпня 1947 р. в с. Іваниця, Ічнянського району, Чернігівської області. У 1967 році вступила до Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Навчалась на кафедрі середніх віків у відділі етнографії. Закінчила університет у 1972 році, отримавши фах викладача історії та суспільствознавства. 1 серпня 1972 року почала працювати у Музеї на посаді наукового працівника. З січня 1977 р. – завідувач сектору етнографії відділу «Поділля». З 2008 року і до кінця життя працювала завідувачем відділу «Поділля і Зона вітряків».

За час роботи в музеї Н.О. Зозуля провела понад сто наукових експедицій і передала до фондів музею більше п’яти тисяч етнографічних експонатів.

«Перше було відрядження, це було в Кам’янець-Подільський район, в Рогізну. Це ми були з Валентиною Яківною Ткаченко. Вона кандидат наук була. Мистецтвознавець, здається… Ми приїхали і нам навиносили стільки кераміки. …І так тече потічок унизу, а там гори, а ми стоїмо, з Валентиною Яківною на камінцях, миємо її. …І тоді в рюкзаки і потягли на верх. І то тягли в Київ, своїм ходом, на плечах»[1].

(З неопублікованого інтерв’ю Ніни Зозулі Віктору Косаківському)

Науковий доробок Н.О. Зозулі доволі різноманітний і загалом відповідає духові наукової діяльності Музею в різні періоди його існування. Так, у 70-80-х роках, в час, коли найактивніше розроблялася і наповнювалася експозиція музею, дослідницька робота Н.О. Зозулі спрямована на створення тематико-експозиційних планів експозиції «Поділля». Усього вона брала участь у розробці восьми тематико-експозиційних планів, що стали основою для створення інтер’єрів експозиції «Поділля», серед яких: тематико-експозиційний план садиби заможного селянина з хатою із села Гарячинці Новоушицького району Хмельницької області (друга половина ХІХ – поч. ХХ ст.) (науковий план експозиції та проект її оформлення) (1985 р.); тематико-експозиційний план садиби селянина з Кам’янець-Подільського району Хмельницької області (з хатою з с. Кадиївці 1882 року) (1982 р.); тематико-експозиційний план обладнання садиби селянина-середняка з Придністров’я: хата з с. Яришів, «шопа» з с.Теремці, комора з с.Баговиця, саж з с.Грушки (1982 р.); тематико-експозиційний план хати малоземельного селянина з с.Луги Чечельницького району Вінницької області (1980 р.) та ін.

Одночасно зі створенням і відкриттям Музею у 70-х роках постає потреба у довідкових та науково-популярних виданнях про музей для відвідувачів. Сьогодні маємо цілу низку тематичних буклетів, наборів фотолистівок, розгорнутих путівників, розроблених за участі науковців музею, в тому числі і Н.О. Зозулі. Три ґрунтовні музейні путівники, де автором інформації про експозицію «Поділля» є безпосередньо Н.О. Зозуля, випускались у 1981 [21] (фотопутівник), 1985 [19] і 2007 [20] роках і на сьогодні, на жаль, уже стали бібліографічною рідкістю. Н.О. Зозуля є автором розділу «Поділля» енциклопедичного видання «Звід пам’яток історії та культури України» (ч. 2, кн. 1, 2004 р.) [4]. Однією з останніх праць Н.О. Зозулі у руслі науково-довідкової літератури для широкого загалу була розробка розгорнутого інформаційного буклету (спільно з Н.В. Астапенко), присвяченого 200-річному ювілею освячення і 45-річчю з часу встановлення в НМНАПУ церкви св. Миколая (1817 р.) із с. Зелене Гусятинського р-ну Тернопільської обл. [3].

«Україна велика, людей багато, експедицій Ви ж бачте скільки у нас було. І то одне за одним їхали. Здається, у 75 році у мене було біля 100 відряджень на рік. Я так запам’ятала, як писала звіт» [1].

(З неопублікованого інтерв’ю Ніни Зозулі Віктору Косаківському)

У 2000-х – 2010-х роках коло дослідницьких інтересів Н.О. Зозулі загалом збігається з переліком планових трирічних наукових тем, над розробкою яких вона сумлінно працювала у цей період: «Народна культура Східного Поділля» (2005-2007 рр.), «Народна творчість в декоративному оформленні подільського житла і господарських будівель двору та його ретрансляція в експозиції Національного МНАП України» (2008-2010 рр.), «Кераміка Поділля у фондовій колекції Національного музею народної архітектури та побуту України кін ХІХ-ХХ ст.» (2011-2013 рр.), «Тканина Поділля у фондовій колекції Національного музею народної архітектури та побуту України кінця ХІХ – ХХ ст.» (2016-2018 рр.).

Якісним наслідком роботи над цими темами стала велика кількість наукових та науково-публіцистичних статей, що у різний час виходили друком у фахових виданнях України.

Ціла низка публікацій Н.О. Зозулі присвячена ткацтву, художній тканині та одягу Поділля. Особливості народної ноші подолян детально висвітлено у статті «Народний одяг населення Поділля кінця ХІХ – початку ХХ ст. з фондової колекції Національного музею народної архітектури та побуту України» [9]. Загальну характеристику процесу ткацтва на Поділлі подано у статті «Вироби народних майстрів Поділля», надруковану у 2002 році у журналі «Народна творчість та етнографія» [2]. Локальні особливості тканих виробів розглядаються у статтях «Художні тканини Східного Поділля у збірці Національного музею Народної архітектури та побуту НАН України»[18], «Традиційне ткацтво кінця ХІХ – ХХ ст. півночі Одещини у фондовій колекції Національного музею народної архітектури та побуту України» [17], «Ткані вироби кінця ХІХ – ХХ століття з півночі Одещини у фондовій колекції Національного музею народної архітектури та побуту України» [15], «Традиційне ткацтво кін. ХІХ – ХХ ст. Півдня Вінниччини у фондовій колекції Національного музею народної архітектури та побуту України» [16], «Виготовлення полотна в селі Кирнасівка на Вінниччині» [6] та ін. Остання названа стаття написана за творчістю самобутнього народного художника Івана Коваля, а також його листами до Н.О. Зозулі. У колекції Музею народної архітектури та побуту, завдячуючи старанням Ніни Олексіївни, зберігається 90 робіт цього талановитого художника, для творчості якого «характерним є відтворення розмаїття народного життя, побуту, звичаїв та обрядів, розваг молоді» [6; 62]. Серія робіт «Ткацтво Поділля», на основі якої написана вищезазначена стаття, «ілюструє повний процес виготовлення полотна від сівби конопель до вибілення його та качання у «звої» (сувої). Вони виконані з такою майстерністю, – пише Н.О. Зозуля, – що просто вражає дивовижне поєднання сумлінної документальності з тонким ліризмом.» [6; 62].

«Експонатів було за одне відрядження і 500. Якщо ми в цьому році, мабуть, десь 400 здали всім музеєм, то це колись привезти 400 з відрядження, то це нічого не значило»[1].

(З неопублікованого інтерв’ю Ніни Зозулі Віктору Косаківському)

Ряд наукових праць Н.О. Зозулі висвітлюють тему оздоблення подільського житла. Це статті «Великодні традиції прикрашання подільського житла» [5], «Паперові та інші прикраси в інтер’єрі подільської хати» [11], «Особливості оздоблення подільського житла» [10], «Подільські настінні розписи в Музеї народної архітектури та побуту України» [12]. Особлива цінність цих робіт полягає в тому, що написані вони на основі польових матеріалів Н.О. Зозулі, зібраних нею в 70-х роках ХХ ст. – в час, коли народна традиція прикрашання житла ще нерідко зустрічалася на Поділлі і ще «можна було зібрати інформацію від старших людей, які самі розмальовували стіни, пам’ятали орнамент» [22]. Лідія Орел у рецензії на планову річну тему «Подільські розписи в експозиції та фондовій збірці Музею», виконаною Н.О.Зозулею у 2008 році, висловила слушне зауваження про те, що «зібрана колекція розпису і відомостей до них заслуговує на ілюстроване видання», що, на жаль, не було зроблено [22].

Окрім власне наукового доробку значним є внесок Н.О. Зозулі у просвітницьку роботу Музею. Вона автор низки сценаріїв свят, які проводяться для відвідувачів у музеї з 1978 року: Водохреще, Жнива, Івана Купала і т. д. Народним святам присвячені цікаві статті Н.О. Зозулі «Свято Івана Купала в Музеї народної архітектури та побуту НАН України» [14] та «Водохреще. Йордань. “Трійці”» [7]. Також Н.О. Зозуля автор тематичної виставки «Народна культура Поділля», співавтор виставок в Українському Домі: «Зоря Віфлеємська», 2000 р., «Український костюм у часі і просторі», була постійним представником музею в ефірі радіо- і телепередач у численних ЗМІ («Перший Національний», «Радіо Свобода», «Голос Києва», «Радіо Промінь», «Голос Столиці», телеканали УТ-1, «Культура», ТРК «Київ» та ін.).

Н.О. Зозуля та працівники Музею на святі «Івана Купала» 80-ті рр. ХХ ст.

Список використаних джерел