Срок работы пробной версии продукта истек. Через две недели этот сайт полностью прекратит свою работу. Вы можете купить полнофункциональную версию продукта на сайте www.1c-bitrix.ru. ОСТАП ПАСІКА – ПРОВІСНИК ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ | Музей просто неба у Пирогові
"Loading..."

ОСТАП ПАСІКА – ПРОВІСНИК ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ

      Уже 12 років минуло відтоді, як обірвалося життя видатного майстра унікального різьблення по дереву О. Пасіки. До Дня Державного Прапора й Незалежності України в експозиції «Українське село середини ХХ століття» в НМНАП України відкривається виставка О. Пасіки – провісника правди, який силою свого мистецтва прагнув розбудити національну самоповагу, національну самосвідомість та національне самоутвердження кожного українця, вказати дорогу до чистих національних джерел.

      О. Пасіка народився 29 липня 1929 року в с. Кровинка Теребовлянського району Тернопільської області. Тут закінчив середню школу. У 1944 р. ще 15-річним хлопцем почав працювати в Теребовлянській друкарні. Голодні роки, робота із шрифтами, свинцевий пил зробили свою негативну справу: захворів на туберкульоз легень, змушений був погодитися на видалення частини легені, через що медичні комісії вважали його постійно непрацездатним [1]. Але нелегке життя змушувало його багато працювати й вчитися. О. Пасіка навчався у Львівському поліграфічному технікумі, а згодом – на факультеті журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка. Працював у багатьох часописах Тернопільщини як до, так і після навчання. Став професіоналом у сфері журналістики. Після переїзду до м. Києва працював у різних видавництвах столиці. Захоплювався історією України. Але життя й діяльність О. Пасіки випала на страшні роки комуністичної дійсності, яку він дуже боляче сприймав. Не міг сказати те, що хотів би сказати пером, а «піддакувати катам свого народу теж не мав бажання, бо знав, що хто партію не славить, той буде швидко на Соловках» [2]. Але в О. Пасіки була віддушина – любив він дерево. Часто відвідував свій батьківський край, свій Кровинківський ліс, де відпочивав душею, де йому здавалось, що він неначе ходить серед живих людей. Тут, у лісі, і зароджувались його перші ідеї й стремління допомагати людям. «Розмірковуючи над фактами кричущих підлостей та фальсифікацій імперії, я знов і знов приходив до одного і того ж висновку: не можна мовчати, треба щось робити і я взявся за різець. Спершу освоював техніку різьби на дереві, виготовляючи прості речі, а вже потім робив виношені та вимріяні сюжети, старався створити такі алегорії, котрі б вчили людей відрізняти добро від зла, правду від брехні» [3].

      Коли О. Пасіка остаточно залишив роботу редактора Політвидаву України та став першим штатним керівником Київської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, то уже сміливіше взявся за відстоювання духовних надбань нашого народу. Уже в 1985 р. в доробку майстра було більше ніж сотня різних за жанром композицій, вирізаних на дереві специфічною технікою – поперек шарів дерева. Називають такі роботи барельєфами або плоскою різьбою, які є одним із різновидів художнього рельєфу, тобто скульптурна композиція виконана на площині дерева так званої коренепластики.

     Творчий доробок О. Пасіки складає понад півтисячі робіт лісової скульптури. Музею подаровано 209 створених ним композицій. У своїх роботах майстер переймався пристрасною вірою в широчінь історичних просторів, на які мусить вийти Україна, зробивши цілий екскурс в історію української державності. О. Пасіка наділив образи своїх героїв як негативними, так і позитивними рисами характеру, підкреслюючи їхнє історичне значення в процесі творення держави.

     У далеких 70-х рр. ХХ ст., ще лиш коли в інтелектуальних колах української громадськості почав пожвавлюватися рух до демократичних цінностей, окремі ентузіасти з творчої інтелігенції високо тримали планку таких цінностей. Тому, кожне патріотичне починання творчих особистостей знаходило живильне середовище й широкий відгук у серцях людей, що мислять. Таким патріотичним починанням, можна сказати спалахом світла «у мороці» застою, була непересічна подія – виставка неперевершеного різьбяра, журналіста й інтелектуала О. Пасіки.

     Його художні композиції з дерева, якими він відгукувався на будь-яку подію патріотичного значення, які він виконував на честь майже кожної значущої особистості в історії Руси-України – це чи не єдиний випадок у новітній історії мистецтва, щоб людина-творець так багатогранно зафіксувала плин історії своєї землі та її видатних людей у різьблених на дереві композиціях. У ті далекі роки О. Пасіка зробив першу виставку своїх творів у підземному переході на майдані Незалежності в м. Києві. Це місце кияни тоді називали «труба».

Колись під поштою збирався

Гуртами небайдужий люд,

Це той масив, із чого склався

В майбутньому Народний Рух.

 

В період темного застою

Він промінь світла дав «трубі»

І багатьом підсилив крила

У політичній боротьбі.

                                                                                                                 П. Вовченко

 

      З регулярною заміною експонатів виставка тривала майже два роки. Вона сколихнула громадськість, люди пізнали величезний масив патріотичної інформації культурологічного характеру, і це було зафіксовано в лаконічних, довершених витворах мистецтва, що носить загальну назву коренепластика.

      Проте бій за українську державу триває. О. Пасіка й до сьогодні на його передніх рубежах.

                                                                   

DSC_0634.JPG

DSC_0635.JPG

DSC_0636.JPG   DSC_0637.JPG  DSC_0638.JPG


DSC_0639.JPG   DSC_0640.JPG  DSC_0644.JPG


DSC_0641.JPG   DSC_0643.JPG   DSC_0646.JPG


DSC_0648.JPG  DSC_0649.JPG   DSC_0651.JPG


DSC_0652.JPG  DSC_0656.JPG  DSC_0661.JPG


DSC_0672.JPG   DSC_0673.JPG  DSC_0674.JPG


DSC_0666.JPG  DSC_0665.JPG  DSC_0664.JPG



 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Дивосвіт Остапа Пасіки. Мозаїка слави і болю нашого народу, або історія України в особистостях. – Київ: Видавничий центр «Просвіта», 2000. – С.9.

2. Там само.

3. Там само, С.13.

 

Коментарів: 0
Залиште свій коментар