Характерною особливістю забудови сіл цього району є квартальне планування вулиць та розташування хати на садибі причілком до вулиці, утворюючи з монолітною огорожею одну лінію. Тип забудови двору змішаний: хата розташована в одному ряду із хлівом, конюшнею та половником, а комора, літня кухня з погребом та вівчарня – окремо. На садибі також представлена басина для зберігання привозної або дощової води. Крім того, взимку сюди скидали чистий сніг, заготовляючи у такий спосіб воду на все літо. Басина використовувалася в безводних районах Півдня.
   Дахи двосхилі, криті очеретом завтовшки 40–45 см «під щітку», що надавало конструкції художньої виразності, а також сприяли її довговічності.
   Хата початку XX століття. Стіни та огорожа муровані з каменю на глиняному та вапняному розчинах. Стіни та фронтон обмащені глиною. Для оздоблення фасаду використана пластична обробка та різьблення архітектурних деталей. На фронтоні збереглися космогонічні мотиви: солярні знаки у вигляді кінських голів та розеток у поєднанні з ідеограмою води символізували верхню частину Всесвіту.
   Хата тридільна (хата, сіни, хата). Завдяки відокремленню частини сіней з’являється «катражка» – приміщення, що використовувалося як комора або кухня. В інтер’єрі великої хати відчувається вплив міської культури. Традиційні лави замінюють «канапки» з розмальованими спинками, скриню – «сундук» з опуклим віком та висувними шухлядками, піл – ліжко, оздоблене різьбою, мисник – шафка зі скляними дверцятами.
   Простіше оздоблена мала хата. Тут представлено архаїчне умеблювання, розпис на комині печі. Але в чудових зразках перебірного та човникового ткацтва вже використані анілінові фарбники, гарус, бісер. В орнаментиці збереглися геометричні елементи, що походять від давніх язичницьких вірувань і символізують вогонь, сонце, засіяний лан тощо.