Збудована в кінці XVIII століття хата є характерним для південних районів Поділля житлом селянина середнього достатку. Хата належала Мефодію Стецюку.
   Будівля має тридільне планування (хата, сіни, хата з відгородженою в сінях комірчиною). Хата встановлена на фундаменті з каменю‑плитняку, який утворює широку призьбу. Під правою половиною хати влаштований підвал. Над підвалом – галерейка (винос даху, який підтримується дерев’яними стовпчиками). Стіни каркасні: між дубовими стовпами закидані дошки вперемішку з глиносолом’яними вальками, тиньковані глиною, побілені. Дах чотирисхилий, із великим виносом, що підтримується «п’ятнарами» (спеціальними кронштейнами заокругленої форми), критий соломою. Призьба, долівка, вікна, інші архітектурні елементи підкреслені кольоровими смугами – підводками.
   У хаті четверо дверей: вхідні, що ведуть із вулиці до сіней, і троє внутрішніх – до житлових приміщень та комори. Усі вони на бігунах, тобто зверху й знизу мають витесаний круглий шип – бігун, який повертається у верхньому й нижньому гніздах, видовбаних у брусах над дверима та в порозі. Двері невисокі, а вікна невеликі – на чотири шибки. Такими їх робили задля збереження тепла та економії палива в холодну пору року.
   У правій половині хати розміщена піч із грубою. Ліва половина неопалювана. Стіни всередині хати, піч та сволоки прикрашені настінним малюванням, виконаним 1976 року Анастасією    Кондратюк із села Слобода‑Яришівська. У 1920‑х роках вона славилася своїми розписами на всю околицю. На комині печі й між вікнами майстриня зобразила «букети» із птахами, навколо вікон у лівій половині хати й навколо дзеркала у правій – «віночок» із квітів, а на сволоку – грона винограду.
   В інтер’єрі житла на традиційних місцях розташовані піл (постіль), стіл, лави та мисник. Експонуються гончарні вироби, місцевий одяг, тканина. Гарно декоровані миски виставлялися на верхній полиці мисника. Вони прикрашали хату й були гордістю господині.