Онлайн-фотовиставка «Різдвяна феєрія»
Свято Маланки відзначають напередодні Нового року, 13 січня за новим стилем. Ввечері вся родина вдруге збирається за спільним столом на Щедру кутю. На відміну від Святого вечора під час застілля готують багато м'ясних страв. А вже 14 січня, на старий Новий рік, українці вшановують Василя Великого, визначного церковного діяча, богослова, аскета. На образах він часто зображений із святими - Іваном Золотоустим та Григорієм Богословом.
Ікона Троє Святих ХІХ ст., Черкащина.
Розмір: 40*31.5*1.5 см
Вже кілька років поспіль у Національному музеї народної архітектури та побуту України на свято Маланки та Василя проходить святковий парад вертепів - «Різдвяна феєрія». Головними героями цього дійства є: Маланка-господарка, Василь, Святий Миколай, ангел, ведмідь, смерть, коза, лікар, баба, дід, циган, гуцул, кіт тощо. Святковою різдвяною ходою із колядками та щедрівками учасники свята урочисто проходять вуличками українського села, зазиваючи віншівками всіх відвідувачів долучитися до різдвяно-новорічних обрядодій.
На Щедрий вечір, ходили «перебранці»-машкарники- хлопці і дівчата, водили Маланку з «козою» та щедрували:
Наша Маланка – господиня,
Ввійде до хати наробить дива!
Щедрий вечір! Добрий вечір!
Коза – давній символ врожаю та добробуту, які традиційно бажали один одному напередодні Нового року. Обряд водіння кози є найпопулярнішим репертуаром багатьох фольклорних колективів.
Підійшовши до хати, коза лякала всіх присутніх, намагаючись їх буцнути рогами, а потім під спів щедрувальників відтворювала в танці те, про що співалосяу щедрівці. Все закінчувалося тим, що приходили стрільці, хлопці-молодці і вдарили (встрелили) козу в правеє вушко, в саме сердушко, коза впала, нежива стала…
Коза була символом родючості ниви, а смерть кози символізувала зимову смерть рослинності, ниви. Проте в ритуалі головне було не смерть кози, а її оживляння. Всі присутні, а також щедрувальники намагалися оживити козу, розсмішивши її. Для цього всі засоби були добрими, лиш би коза засміялася, почала пручатися, подала ознаки життя. Її "лікував" "лікар", коментуючи при цьому свої дії. Оживання кози знаменувало собою оживання навесні ниви, садів, пасовищ, природи.
За таку театралізовану виставу господарі завжди давали міхоноші різні смаколики.
Учасники вертепу жартували та веселили господарів, адже сміх носив магічне значення - відганяв злі сили, крім того вірили, якщо сміятись в новорічну ніч то і весь рік пройде зі сміхом, весело і щасливо.
Ходили на Щедрий вечір та Новий рік і з «кобилойкою»: з дерева вирізали голову коня, гриву робили з конопляних волокон і прив'язували її до пояса або так пристроювали, що здавалося, людина сидить на коневі.
Гурти колядників ще ходили до Водохреща, прославляючи народження сина Божого:
Aнгeли в нeбi пicню cпiвaють.
Щo Xpиcтoc poдивcя вciм вoзвiщaють.
Пpeчиcтa Дiвa в яcляx пoлoжилa
Бoжoгo Cинa, ciнoм пpитpуcилa…
Запрошуємо до перегляду онлайн-фотовиставки «Різдвяна феєрія»- святкове дійство у НМНАП України з усіма найяскравішими обрядами, традиціями, атрибутами і героями українських новорічно-різдвяних святкувань.
