6. Бурдей із села Слобода‑Яришівська

Бурдей із села Слобода‑Яришівська 

Могилів‑Подільського району Вінницької області
 

Бурдей («бурдій», «бурдель», «балаган») – напівземляне чи земляне житло незаможного населення. Згідно з археологічними розкопками, згадки про бурдей відомі ще за часів Середньовіччя, коли нерідкістю були дво- і трикамерні землянки та напівземлянки. У ХІХ столітті таке помешкання траплялося вже спорадично, а у ХХ столітті стало реліктовим явищем, про яке можна довідатися з літературних джерел та музейних експозицій.

Ось як описує Анатолій Свидницький подібне житло на Поділлі: «Наче навмисно проти такої махині, як церква… – наче купа гною… Аж дивишся – і курить, і комин сторчить. Ге! Так це хата! Так і єсть! – хата; коли хатою можна звати бурдій, що тільки дах над землею; навіть вікон не видно».

Бурдей – це дводільна напівземлянка (хата, «шия»). Реконструйовано зі слів Дмитра Трохима, жителя села Слобода‑Яришівська, за зразками, що побутували в другій половині ХІХ століття в південних районах Поділля. В експозиції музею бурдей встановлено 1974 року.

Бурдеї будували переважно на схилі пагорба чи яру, де викопували прямокутну яму приблизно 5,5х6,5 м та глибиною до двох метрів. Стіни, що здіймалися до півтора метра над землею, викладали з каменю‑плитнянку на глиняному розчині. Стелю влаштовували на поздовжньому сволоку, що спирався кінцями на чільну й тильну стіни. Поверх сволока з обох боків щільно вкладали колоті дубові дилі (кілки), які закидали глиновальками та засипали землею. Підлога – глинобитна долівка. До житлового приміщення вів невеликий вузький прохід зі східцями – «шия». Дах «шиї» двосхилий, на сволоку, критий солом’яними парками (снопами, зв’язаними попарно), з високим гребенем. На чільній стіні житла – два невеликих віконця на чотири шибки. Призьба вирізана із землі.

Інтер’єр дуже простий та невибагливий. Навпроти дверей, біля тильної стіни, стояла кам’яна піч із комином. По обидва боки від неї – піл для спання, який опирався на глиняні або забиті в землю дерев’яні стовпи. У кутку – стіл, поруч – лави, замість скрині – бодня. Часто стіл заміняв квадратний дерев’яний стілець, навколо якого стояли малі стільчики. Мисника в хаті не було. Для посуду облаштовували полиці над вікнами: більші – для горщиків, менші – для мисок. Покуть з іконами зміщений ближче до вхідних дверей.

Незважаючи на простий та навіть аскетичний побут, житло оздоблювали настінним малюванням. Головна увага зосереджувалася на декорі печі. Вільні площини розписували дубовим листям та калиновим цвітом, челюсті – різнокольоровими підводками та кривульками зеленого, синього, блакитного кольорів. Сволок декорували фризом із листя та грон винограду. Розписи виконували різнокольоровою глиною, сажею, синькою тощо.

У середині ХХ століття бурдеї як житло майже не використовувалися. Натомість вони слугували зимівниками для бджіл або літньою кухнею в селянському господарстві.