8. Дзвіниця із села Кут‑Товсте
Дзвіниця із села Кут‑Товсте Ця дзвіниця є найбільш розповсюдженим на Західному Поділлі типом двоярусних дзвіниць. Її будували місцеві майстри. Під час детального обстеження було виявлено зарубку з датою 1830 року, що і вважається датою будівництва. За планом будівля наближена до квадрата, складається з двох ярусів, які підкреслюються двома заломами даху. Стіни дзвіниці каркасні. Стояни та дубові підкоси зв’язуються верхньою та нижньою обв’язкою. Дах чотирисхилий, критий ґонтом. Усі конструкції з’єднані дубовими тиблями. Підлога, викладена з прямокутних плит каменю‑пісковику, характерна для церковного будівництва Тернопільщини. Первісною формою української дзвіниці була звичайна бантина, покладена на двох стовпах і прикрита невеличким дашком. Пізніше біля церкви почали будувати вже кількаповерхову споруду, що виконувала потрійну функцію: скликала своїми дзвонами людей на Службу Божу; слугувала для зберігання різних речей, які не можна було тримати в церкві (наприклад, зібране для громадських обідів збіжжя, мед із церковної пасіки, образи зі старих іконостасів тощо); слугувала за сторожову вежу. У давніші часи в разі ворожого збройного нападу ця остання функція була дуже важливою, і тому будівничі використовували для дзвіниць готові форми й зразки оборонних веж західного типу. Дзвони підвішували на перекладинах другого ярусу й за допомогою мотузків дзвонили, стоячи на підлозі першого ярусу. 1930 року дзвіницю відремонтовано, а відкритий нижній ярус – обшальовано, зроблено також і вхідні двері. Покрівлю перекрито залізом. Під час встановлення в музеї прибрали шалювання нижнього ярусу та замінили покрівлю із заліза на ґонт, повернувши первісний вигляд дзвіниці.
Гусятинського району Тернопільської області