11. Гамазей із села Луб’янка

Гамазей із села Луб’янка 
Білокуракінського району Луганської області

Гамазей, гамазея або магазин – це господарська комора (громадське зерносховище) для зберігання зерна, борошна та інших продуктів на випадок неврожаю, посухи, пожежі чи стихійного лиха, поширена на території Центральної України. Первісно роль примітивних зерносховищ виконували викопані в землі ями, стіни яких зсередини обкладали берестом.

Інколи в час воєн та лихоліть приміщення гамазею використовували для зберігання мушкетів, пороху, рушниць тощо.

Часті негаразди спонукали селян до спільного зберігання так званого резервного запасу збіжжя. Кожне господарство віддавало частину свого врожаю до наступної посівної. Перевагу в отриманні такого зерна, борошна та іншого завжди мали солдатки, вдови, одинокі немічні люди тощо.

За спогадами старожилів, цей гамазей побудований заморським купцем в одному із сусідніх сіл у ХVIII столітті. Згодом громада села викупила його в попередніх власників та перевезла на нове місце. На момент виявлення будівлі науково‑пошуковою експедицією музею гамазей належав місцевому колгоспу та використовувався за призначенням.

Споруда одноповерхова, досить велика за площею – 169,97 м², заввишки 8 м. Стіни фасаду складені з тополевих та вербових плах, три інші стіни – з рублених дубових брусів. З метою природної вентиляції стіни немащені й небілені. 

Дах чотирисхилий, критий соломою «внатрус». Широкий звис покрівлі із чола утворює піддашок із галереєю, яка спирається на десять круглих колон. Уздовж стіни – дерев’яний поміст, який слугував для розвантажування зерна. Підвалини гамазею стоять на великих валунах, що сприяло добрій вентиляції та захисту від несприятливих умов. Зерно залишалося сухим, не мокріло і не цвіло.

Зсередини будівля розділена поперечними рубленими стінами на три високі засіки, до яких ведуть окремі двері із залізними «штабами». Напроти дверей, між засіками, є прохід зі сходами до перекриття даху, звідки й завантажували зерно до комори. 

На помості стоять механічні віялки для провітрювання та калібрування зерна. На початку ХХ століття вони швидко увійшли в побут селян, замінюючи примітивні знаряддя праці, зокрема лопати, совки, решета, якими очищали зерно після молотіння ціпами.

На сьогодні гамазей із села Луб’янка є унікальною зниклою пам’яткою народної архітектури.