10. Хата із села Красна Попівка
Хата із села Красна Попівка Зі слів останньої власниці хати Катерини Гнилицької відомо, що будівля зведена в іншому кутку села наприкінці ХІХ століття, а 1929 року куплена та перевезена на місце, де і стояла до часу її виявлення науково‑пошуковою експедицією музею. Хата дводільна (хата та сіни), рублена, на дубових підвалинах. Сіни каркасної конструкції із застосуванням глиносолом’яних вальок. Із чола і причілка влаштована галерея з різьбленими колонами. Віконниці з лиштвою пофарбовані в контрастний колір. Дах критий м’ятою соломою «внатрус». Піч невелика, має лежанку. Карнизи печі, колони, що підтримують комин та «дзеркало», виділені синім кольором, який отримували з попелу верби або сухих квітів мальви. У новій печі вперше топили житньою соломою з додаванням гілочок свяченої верби. Та залишали одне‑два поліна і воду, «бо вогонь пити хоче». Над полом та на стінах відтворено місцеве малювання. Долівка підведена широкою чорною підводкою. Ще по мокрій смузі господиня малювала сухим піском кривульки з квіточками та листям. Поперечний сволок був полицею, де ближче до вікон клали хліб, щоб швидко не черствів, а біля печі – сита, ночовки, пряничні форми, засушені трави та квіти. На іконах на кілках висять «шиті з мереживом» рушники. Кілки часто виступали в стіні на 30–40 см і були теж своєрідною окрасою хати. Як і сволок, їх натирали яєчним білком, щоб «виблискували, як скло». У миснику – посуд місцевих гончарів із Ямполя, Євсуга, Ізюма, Валків, Нововодолаги. Замість столу, стоїть ткацький верстат із навитою основою. Поряд розміщена мальована скриня з одягом: сорочкою, хусткою з «мохрами», плисовою «кохтою», запаскою. У сінях долівка посипана жовтим піском. Тут є скриня, терниця та снівниця, а на стінах – прядиво з льону та конопель, «грохва» (решето) для провіювання зерна, мотовило. На горищі різноманітне начиння та купальські вінки, які під час зоління полотна кидали у жлукто для кращого вибілювання.
Кремінського району Луганської області