5. Хата із села Лелюхівка
Хата із села Лелюхівка Хата побудована наприкінці ХІХ століття. Останнім власником був козак‑хлібороб Коваль. За часів радянської влади його родина зазнала репресій та була депортована. Усе майно вилучили, а хату передали у власність місцевому колгоспу «Маяк». Споруда має тридільне планування (хата, сіни, світлиця), як казали в народі, «дві хати через сіни». Житло до вікон каркасне, далі по периметру – рублене. Уздовж чола – галерейка з круглими дерев’яними колонами. Стеля спирається на повздовжні й поперечні сволоки, випуски яких із причілків мають об’ємне різьблення у вигляді «коників». Обидві хати зовні та зсередини вальковані глиною, мащені та білені. У великих рублених сінях двоє «наскрізних» дверей – головні та допоміжні. Хата вкрита солом’яними парками (снопами, зв’язаними попарно). Ліва половина хати – це багато прибрана світлиця з гарними меблями: стільцями, лавами‑диванами з фігурними спинками, мальованою скринею, ліжком з ажурним підзором та коцом – вовняним ліжником. Липовий мисник оздоблений різьбленням та профілюванням. У ньому, поряд із найкращими глиняними мисками, розташований фабричний фаянсовий посуд. За давнім звичаєм, стіл засланий килимом. Стіни завішані іконами та народними картинками, прибрані багато вишитими рушниками. На жердці святковий крамний одяг. На скрині – маленька скринька для прикрас та грошей, а також парчевий очіпок, долі – святкові жіночі черевики на шнурівці. Велика піч, прикрашена орнаментальними «вікнами», виділеними контрастними підводками, усередині яких – хрест. У правій половині хати розміщена піч, відтворена відомим майстром‑пічником П. Охналем. Вона досить монументальна за розміром, мурована, обкладена в чотири яруси геометричними теракотовими кахлями. Біля печі на кілку завжди висів рушник для витирання посуду, а біля мисника – рушник‑утиральник. На покуті багато ікон, серед яких – ікона Богоматері Печерської, яку придбали на прощі в Києві. На жердці одяг, на полу кожух, щоб вкриватися взимку. В інтер’єрі багато керамічного посуду: мальовані миски, «тиквасті» полив’яні глечики, макітри, горщики, «борщівники», «золільники». У просторих сінях представлене різне господарське начиння, зокрема жлукто для прання, солом’яники для зерна, кайдуби, мірки тощо.
Новосанжарського району Полтавської області