9. Хата із села Новоохтирка

Хата із села Новоохтирка 
Новоайдарського району Луганської області

Хату збудував Павло Яровий разом із сільськими теслями наприкінці ХІХ століття. Останньою власницею була його донька – Марія Ярова.

Це розвинений чотиридільний тип житла (хата, хатина, сіни, комірчина). Споруда рублена, на дубових підвалинах, стіни з листяних порід дерева. На чільній і причілковій стінах – піддашок із колонами. «Хата з рундуками», – ось як у народі називали такі будівлі. Лиштва піддашка, як і випуски вінців ощепу, прикрашені дрібним різьбленням – «мереживом». «Сінці» й невелика комірчина («чулан») доставлені до хатини з чола. Дах був вкритий м’ятою соломою «внатрус» – притаманним усій Слобожанщині способом, коли жито не молотили ціпами, а «гарманили» кам’яними котками. Така солома не годилася для покрівлі снопами.

Хатина правила за кухню. Довкола печі, на столі та лавах різноманітне начиння: «чаунки», макітри для пирогів, пшона та маку, риночки, друшляк («дірчаста» миска), чарочки, полумиски тощо. У миснику кожної господині завжди був посуд як на щодень, так і «про случай». На печі дерев’яні та жестяні пряничні форми: «панянки», «вершники», «коні», у яких випікали печиво від Миколая до Різдва. На стіні розміщена полиця для хліба, під лавою є маленький столик – «похідна табуретка», за якою здебільшого їли діти. 

Кожний куток хати мав своє призначення та використовувався з користю, проте в ній все одно було тісно. Особливо зимою, коли вносили ткацького верстата, а в морози забирали з хліва народжених ягнят, телят, козенят.

У хаті багатий інтер’єр із гарними меблями: диванами, ліжком, стільцями. Стіл та скриня накриті мереженою скатеркою з «мохрами». Менша скринька, що використовувалася для документів, грошей, прикрас, стоїть на лаві. На жердці – традиційний жіночий одяг: «більована сорочка», «безрукавка» (керсетка), пояс, «ладунка» (карман) тощо. Між хатиною і хатою в стіні є невелике віконце, щоб подавати страви або ставити свічку.

Щосуботи господиня мастила піч, долівку, вимивала столи, лавки, ослони. Вважалося: «Субота не робота, помий, помаж та спати ляж». Помащену підлогу присипали жовтим піском, накладали пахучі трави та солом’яний околіт.

У невеликих сінях стоїть драбина, жлукто, шаплик. У комірчині – бодня, великі горщики для масла, ступа, маслобійка, у кутку – «пісок для зими».