12. Хата із села Старі Бабани

Хата із села Старі Бабани 
Уманського району Черкаської області

Споруда представляє традиційне житло із тридільним плануванням – на дві половини через сіни. Це зразок каркасного будівництва: конструкція стін виконана на стовпах «у закидку» із шаром глини та соломи («вальками»). Зовні та зсередини стіни побілені. У сінях – великий бовдур‑димар, зведений кошем на двох поздовжніх балках. Особливістю хати є ванькир із піччю – невеличка кімната, відокремлена стіною від світлиці.

Дах чотирисхилий, на кроквах, критий по латах солом’яними сніпками‑парками, з високим накладним гребенем та «китицями» на наріжниках. Хата обернена тильною стіною до вулиці.

У 2000‑му році етнограф С. Щербань представила традиційний весільний інтер’єр Уманщини, який зацікавлював відвідувачів своєю атрибутикою.

Особливий інтерес до цієї хати викликали характерні для Уманщини настінні малювання, відтворені С. Верговським за зразками, зафіксованими художниками К. Кржемінським та М. Горбачевським у 1920‑х роках.

Однак за роки експонування відбулося значне погіршення технічного стану споруди. Поступово прогнивали й просідали дубові підвалини, унаслідок чого – тріщини та деформація стін.

Буревій у листопаді 2011 року спричинив серйозне пошкодження солом’яної покрівлі, що призвело до протікання, руйнування глиняної обмазки стелі та стін. Із 2017 року хата не експонувалася у зв’язку з аварійним станом.

Протягом 2021–2023 років здійснено комплекс реставраційних заходів, спрямованих на збереження цього неймовірного зразка традиційної народної архітектури Середньої Наддніпрянщини кінця ХІХ століття. Повністю замінено перекриття хати з відтворенням автентичної форми відповідно до креслень, що зберігаються в архіві музею. Співробітники реставраційного відділу замінили пошкоджені й непридатні для експлуатації дубові підвалини, які вже не забезпечували стійкості будівлі. Каркас стін частково покрили відновленим шаром глиняної обмазки з дотриманням традиційної народної техніки й технології будівництва. Поновлено долівку та відновлено призьбу. Внутрішні стіни побілено крейдою, а зовнішні – вапном.

Наукові співробітники музею В. Філь, А. Ходань та А. Любаренко оновили традиційні настінні розписи, які було майже втрачено внаслідок руйнування внутрішніх стін, стелі та фасаду. Науково‑пошукова робота А. Любаренко та І. Кукліної послужила основою для поновлення інтер’єру хати, який тепер демонструє житловий простір заможного селянина кінця ХІХ – початку ХХ століття відповідно до звичаїв, обрядів, атрибутів, пов’язаних із великоднім обрядовим циклом на Уманщині. 

Ліва половина хати представляє процес підготовки до Великодня. На столі є віск і писачок – інструмент для розпису писанок, а також усе необхідне для замішування тіста на обрядовий хліб – паску. Біля припічка виставлені різної форми пасківники – один із різновидів глиняного посуду, у якому випікали паску. 

У правій половині хати відтворено святковий інтер’єр. На столі стоять паски, навколо яких викладені писанки та крашанки, поруч – свічник‑трійця. На покуті, окрім ікон, можна побачити «павука» – прикрасу із соломи та паперу, яку виготовляли до Великодня. На скрині лежить святковий одяг, у якому господиня ходила до церкви освячувати великодній кошик. На лаві‑дивані знаходяться маленькі ночовки, у яких дівчата настоювали воду, додавши туди найкращу писанку, а також гілочку калини та гроші. Після повернення із церкви цією водою вмивалися, щоб бути гарними й рум’яними. 

Святковий інтер’єр доповнюють музейні експонати, знайдені в селі Старі Бабани Уманського району Черкаської області під час науково‑пошукових експедицій: рушники та скатерки, ткані «в кружку», «у коропову луску», «у сосонку», «у шахматку», керамічні вироби, а також лампадка та підсвічник. Особливо цінними є експонати, якими користувалася родина, що проживала в цій хаті понад 100 років тому.

Біля хати знаходиться надвірна комора із сусіднього села Молодецьке Маньківського району Черкаської області, збудована в кінці ХІХ століття. Споруда рублена з тесаних дубових брусів, має піддашок на випусках верхніх вінців підвалин. Стеля поперечна, з дубових дощок, що спираються на поздовжні сволоки й закладені в пази зрубу. Комора має поперечні засіки для зерна і врубану в стіни поздовжню жердку для верхнього одягу.