14. Хата священника із села Мизинівка

Хата священника із села Мизинівка 
Звенигородського району Черкаської області

Хата представляє традиційне багатокімнатне житло сільського духовенства кінця ХІХ – початку ХХ століття. 

Стіни сошні, закидані дилями через вальки, мащені й білені зовні і зсередини. Дубові підвалини покладені на кам’яний підмурівок. Дах чотирисхилий, на кроквах, критий пофарбованим листовим залізом. Перед вхідними дверима влаштовано ґанок на стовпцях, що має трисхилий дашок. Хата освітлюється великими вікнами з віконницями.

Планування хати священника відрізняється від звичайних селянських хат. Будівля з розвиненим багатокімнатним варіантом традиційного тридільного планування (хата, сіни, хата). Кожне приміщення переділене навпіл поздовжньою стіною. У лівій половині відтворено інтер’єр спальні й вітальні старосвітського священника, у правій половині – кабінет, їдальня, кухня‑пекарня. В інтер’єрі цієї хати, порівняно із селянськими, показано зміни меблів, посуду, зокрема представлено предмети фабрично‑заводського виробництва.

Відтворений інтер’єр спальні й вітальні старосвітського священника має народні елементами побуту: у вітальні багато ікон, які утворюють хатній іконостас. «Дві стіни були суспіль завішені образами, наче іконостас», – писав Іван Нечуй‑Левицький у повісті «Старосвітські батюшки та матушки». На іконах і фотографіях висять ткані й вишиті рушники, на канапі – домотканий килим, на довгому столі – самовар із горнятками, навколо столу – стільчики.

У спальні знаходяться два ліжка, покритих ковдрами, з подушками, а також комод, дві скрині, шафа зі скляними дверцятами. На стінах біля ліжок висять килими, фото та народні картинки.

Особливістю хати священника було те, що обов’язково одна кімната відводилася для хрещення. Вона називалася хрестильною, мала відповідні предмети, як‑от: купіль, хрестильний набір, свічки, ікони.