5. Хата із села Теребля

Хата із села Теребля
Тячівського району Закарпатської області

Будівля є характерним зразком житлової архітектури жителів Закарпаття XVIII–XIX століття. За даними дослідників, це найстаріша закарпатська хата в музейній експозиції «Карпати». Крім того, на момент перевезення до музею вона була найстарішою в селі. Належала родині Оросів, а потім – родині Романів.

Хата розташована у дворі, до складу якого входять також хлів та криниця-«журавель». Усі будівлі в садибі об’єднуються в один ансамбль огорожею, яка покладена з колених плениць (півкругляків) між стовпами. Цю огорожу на Тячівщині називають паланком. 

Хата дводільна (сіни та світлиця). Стіни складені із широких дубових колених брусів завширшки 70 см, скріплених дерев’яними тиблями. Зовні стіни шпаровані (промащені) глиною на стику брусів і замальовані глеєм чи синькою. Тильна стіна мащена рудою глиною. Зсередини стіни обмащені та побілені, а вікна, челюсті печі та комин обведені глеєм, що надає хаті мальовничого й самобутнього вигляду. Високий чотирисхилий дах критий соломою «внатрус». 

Хата має плавно окреслений силует завдяки високому даху, який тримається на випусках верхніх вінців зрубу та дощечок-підкладок. Високі пороги забезпечують менше охолодження хати взимку. Двоє дверей витесані з дубових масивних дощок. Три волокові вікна складаються з рам і шибок, що вільно рухаються в обидва боки по видовбаних у дошках жолобках, кріпляться дерев’яними кілочками всередині хати. Стеля в хаті дерев’яна, мита. У сінях стеля відсутня. У хаті – глиняна долівка. 

Для архітектури та інтер’єру хати із села Теребля характерні простота, вишуканість і лаконічність форм. Зі слів жителів села Теребля відомо, що раніше в цій хаті не було мисника, а лише задовбані в стіну полиці. 

Посеред хати стоїть стіл-скриня, під чільною і причілковою стінами влаштовано масивні лави, під напільною стіною – піл. Відтворений інтер’єр впадає в око багатством тканих рушників-утиральників, «парн» (пошивок) та керамічних виробів. 

В інтер’єрі хати експонуються вироби із панушиння – кукурудзяного листя, що огортає качан. Кукурудза відігравала велику роль у житті населення Карпатського регіону. Вона менш вибаглива до клімату, тому її можна було вирощувати там, де не росли пшениця й жито. Привезена з американського континенту, у ХІХ столітті вона стала одним із основних продуктів харчування мешканців Карпат. Зерно цієї культури використовували для приготування їжі, а панушиння – переважно для виготовлення дитячих іграшок. 

Інтер’єр сіней також відтворений із врахуванням архаїчних рис. У сінях і на поді представлена колекція дубових різьблених сусіків (скринь) для зберігання одягу й зерна. Згодом ввійшли в моду малі мальовані скрині – «курти-лади».