12. Водяний млин із села Ломачинці
Водяний млин із села Ломачинці Сокирянського району Чернівецької області Водяний млин є типовою виробничою спорудою й заразом яскравим взірцем народної архітектури Поділля, що відображає типологію та регіональні особливості традиційних механізованих водяних млинарських будівель. Його збудували місцеві майстри в кінці ХVІІІ – на початку ХІХ століття. Це був перший із дванадцяти млинів, побудованих в урочищі Куютин (Комотин) Яр, що працювали до 1970‑х років. Споруда однодільна, має прямокутну форму. Стіни зведені з каменю‑пісковику на розчині глини. Вони мають товщину 40–45 см. Поверх стін покладені грубі дубові колоди верхньої обв’язки – платви, на яких закріплені крокви. Дах чотирисхилий, критий очеретом (первісно – соломою: до лат перевеслами були прив’язані снопи житньої соломи). Стеля відсутня. Двері дубові, на бігунах. Долівка помащена глиною. Зовні млина на горизонтальному валу, що лежить на спеціальних вальницях (брусах), встановлене велике наливне колесо. Системою жолобів до нього підводили воду. На колесі влаштовані невеликі «лопасті» (ящички‑кювети), куди потрапляла вода і своєю масою обертала колесо з валом. Усередині млина на цьому ж валу влаштоване фалешне (або палешне) колесо з дерев’яними «пальцями» (зубцями) на боковій грані. «Пальцями» колесо заходило із зачеп із цівами горизонтальної шестерні в нижній частині вертикального валу – веретена. Нижнім кінцем веретено розміщене в «кобилниці» (дерев’яній балці), з’єднаній із важелем, яким регулювали помел. Верхній кінець веретена роздвоєний і закріплений у верхньому камені жорен. У такий спосіб пальці фалешного колеса чіплялися за ціви і приводили в рух цівкову шестерню разом із веретеном і верхнім каменем жорен. Жорнові камені – «верхняк» і «сподак» – влаштовані на дубовому настилі, що називається підком. Над ними на спеціальній рамі встановлений кіш, куди засипали зерно, під кошем – «корича», тобто лоток, з якого зерно сипалося в отвір верхнього каменя. Жорна поміщені в дерев’яний кожух з отвором – мучником, через який готове борошно висипалося у скриню, що стояла біля настилу. Крім жорен, у водяному млині встановлені «фолюші» (дерев’яні ступи) для валяння домотканого сукна.