За сучасним адміністративним поділом до історико-етнографічного регіону «Південь» входять південні частини Одеської та Кіровоградської, Миколаївська, Херсонська, Дніпропетровська, Запорізька області та Автономна Республіка Крим.

Ця територія була заселена здавна, про що свідчать численні археологічні пам’ятки. Внаслідок монголо-татарської навали в XIII столітті більшість поселень була знищена, край обезлюднів, за що дістав назву «Дике поле». Знову освоювати південні території почали запорозькі козаки. За свідченням сучасників, ще в 1740-х роках більша частина цього регіону являла собою безмежні степи, вкриті густою травою, де паслися табуни диких коней. Річки та озера, на берегах яких біліли поодинокі козацькі зимівники, кишіли рибою. На високих могилах мовчазно стояли кам’яні половецькі баби. Тишу порушували лише озброєні запорозькі загони, що пильнували південні кордони, та чумацькі валки, що їхали по сіль до Криму.

Масове заселення Півдня України почалося в кінці ХVІІІ століття після переможних війн із Туреччиною. Наявність родючих земель, близькість морських портів, проведення залізниці, розвиток промисловості сприяли перетворенню краю в кінці XIX століття в найбільш розвинений регіон.

Особливістю регіону є застосування природного каменю та глини як основних будівельних матеріалів. Це визначило своєрідність архітектури народного житла. Аналоги південноукраїнського житла можна знайти в пам’ятках багатьох археологічних культур, починаючи з трипільської.

Експозиція «Південь України» розміщена в рівнинній частині музею, яка відповідає ландшафту південного регіону. Тут представлено архітектурні об’єкти середини ХІХ – початку ХХ століття з Одеської, Миколаївської, Херсонської та Запорізької областей.