Банька («корчага»). Кінець ХІХ – початок ХХ ст.

Глина, полива, випал, «мармурування»

33 х 13,5 х 4,5

м. Чернівці

Банька («корчага») – глиняний посуд для води, квасу, вина тощо; з полою ручкою та отвором на ній, призначеним для виходу зайвого повітря від процесу бродіння. Всередину баньки, кидали невеликий камінець округлої форми для перемішування рідини. 

Представлений музейний предмет – банька («корчага») – сірого кольору, з випуклим вичеревком, з вузькою шийкою та розхиленим носиком у вигляді пташиного дзьобика,  великою ручкою з отвором. Розмальована зеленою та світло-коричневою фарбами технікою «мармурування» (розпливчасті плями). Ручка та шийка обвиті зооморфним елементом – «гадючкою» зеленого кольору. Вперше відомості про баньку («корчагу»), як  прикладу зразка гончарних виробів такого типу, подала у своїй монографії Галина Івашків. За її дослідженням, «мармурування» – це довільне накрапування кольорових ангобів на предмет, а потім його різке покручування у різних напрямках. Очевидно, техніка «мармурування» («заливання», «під мармур», «імітація мармуру») походить від назви одноіменного каменю. Таку техніку використовували в оздобленні гончарних виробів майстри Львівської, Івано-Франківської, Закарпатської, Чернівецької, Тернопільської та Рівненської областей. Багатоваріантність техніки оздоблення прослідковується у декорі дзбанків, баньок, бинчиків, кухлів, дійничок, ваз, тощо (кінець ХІХ – І половина ХХ століть).*  

Банька («корчага»), передана у 1972 році до  фондової колекції Національного музею народної архітектури та побуту України відомим колекціонером із міста Чернівці Іваном Снігуром, зберігається в єдиному екземплярі та є унікальним зразком майстерності гончарів минулих століть. 

*Івашків Г. Декор української народної кераміки ХVІ – І половини ХХ століть. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2007. – 544 с., с. 109 - 118.

Текст – Тамара Русінова, Людмила Назаренко 

Фото – Єлизавета Бращенко