КЕРАМІЧНІ ЛЮЛЬКИ КОЗАЦЬКОЇ ДОБИ
(XVII – XVIII ст.)
Фондове зібрання Національного музею народної архітектури та побуту України
Люльки, як один із символів українського козацтва, увійшли в повсякденне життя козаків та стали невід’ємним атрибутом козацької доби XVII – XVIII століть. Різні типи козацьких керамічних люльок для паління тютюну, представлені у музейній колекції в кількості 24 одиниці зберігання, походять з гетьманських земель України.
Запорожці вважали люльку «душею козака», наносили на неї сакральні візерунки. Втрата або пошкодження люльки вважалося негативною ознакою для її володаря. Тому її берегли як своєрідний талісман і носили за відворотом шапки. Виготовлення люльок із червоної та білої глини на теренах України започатковано наприкінці XVII – початку XVIII століття, деякі з них прикрашали прозорою зеленою, жовтою або коричневою поливою. Самобутньою рисою декорування керамічних люльок XVIII століття, є збільшення рослинних орнаментів, порівняно з геометричними – це говорить про можливий вплив українського барокового мистецтва на їх оздоблення.
Символи козацького духу і на сьогодні вселяють віру у перемогу, жагу до свободи та незламність українського народу.
1. Люлька (з клеймом невідомого майстра). XVII ст. 7,5 х 5 см. Глина, метал, гравірування, тиснення.
с. Вечірки, Пирятинський р-н, Полтавська обл.
2. Люлька. XVIIІ ст. 5 х 5,2 см. Глина, полива, випалювання, штампування.
с. Лелюхівка, Новасанжарський р-н, Полтавська обл.
3. Люлька. XVIIІ ст. 5,5 х 2,5 см. Глина, полива, випалювання, штампування.
с. Шевченкове, Кілійський р-н, Одеська обл.