Лампадка. Кін. ХІХ ст.

13 х 13,5 х 6 см

Порцеляна, позолота, фарба, метал, фабричне виготовлення

с. Калантаїв, Світловодський р-н, Кіровоградська обл.

   Лампадки кінця ХIХ початку ХХ століття мали сакральне та обрядово-побутове значення. Вперше лампадки використовували для освітлення печер та проведення таємних богослужінь першими християнами. Пізніше їх використовували у церквах, надгробній символіці, для домашніх потреб та молитов. Виготовляли лампадки у невеликих спеціалізованих майстернях при монастирях Києво-Печерської, Почаївської Лавр, тощо. 

    У першій половині ХХ століття більшість таких предметів вийшли з ужитку і практично не використовувались внаслідок нищівної державної політики щодо релігії. Лампадка не просто утилітарний предмет – це витвір мистецтва, який вражає витонченістю форм, вишуканим оздобленням та використанням різноманітних матеріалів для виготовлення: скло, порцеляна, фаянс, глина, метал (Авраменко С. «Лампадки кін. ХІХ – поч. ХХ ст. у зібранні Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав»: формування колекції»).

     У колекції Національного музею народної архітектури та побуту Україні зберігається 117 (сто сімнадцять) різноманітних лампадок із різних етнографічних регіонів нашої країни. Представлена лампадка виготовлена з порцеляни у вигляді білого голуба з розпростертими крилами, зверху на тулубі – ємність для олії. До крил і хвоста птаха прикріплені три металеві ланцюжки, що  приєднуються до металевої куполоподібної кришки з гачком. Штамповані фігурні ланки ланцюжків мають наскрізні хрестики. На лампадці збереглися залишки позолоти та червоної фарби на лапках пташки. 

    Голуб у християнстві є уособленням Святого Духа, а білий голуб та вираз «голуб миру», який з’явився після Другої світової війни, у сьогоденні залишається символом боротьби за мир, волю та незалежність.  

Текст – Тамара Русінова, Людмила Назаренко  

Фото – Катерина Астаулова