Музичний інструмент «Бугай» кін. ХІХ – поч. ХХ ст.
Музичний інструмент «Бугай». Кін. ХІХ – поч. ХХ ст.
63 х 26 см
Дерево, метал, шкіра, кінський волос, лак, ручне виготовлення
м. Київ
«Бугай» – це народний акомпануючий ударний мембранний інструмент, який за оркестровою функцією замінює басолю чи контрабас. За тембром звучання він нагадує ревіння бугая, звідки походить і назва. Дерев’яне барильце (довжина близько 50 см), обв’язане в декількох місцях обручами, з одного боку шкіряне дно трохи менше. Зі споду шкіри протягнуто товсту кишкову струну, яку часто подвоювали. В центрі натягнутої шкіри закріплюють пучок волосу з конячого хвоста (чим довший хвіст, тим зручніше грати). Виконавців двоє: один тримає барильце, а інший посмикує пальцями обох рук за пучок волосу (руки змочені квасом) [1, с. 20, 21]. Але конструкції бувають різні і різне видобування звуку. Використовують цей інструмент у троїстих музиках, де він виконує функцію баса, а також застосовується як комедійний музичний елемент в самодіяльних оркестрах (весілля, свята).
У колекції Національного музею народної архітектури та побуту України зберігаються чотири такі інструменти різного зовнішнього вигляду, два із них мають місцеву назву: «Гук» та «Бербениця» (найбільше зберігся у західній частині України). Представлений інструмент – «бугай» має форму невеликої дерев’яної діжечки, зверху обтягнутий шкіряною мембраною з закріпленим у центрі пучком кінського волосся. На чорному лакованому тлі інструменту прикріплена голова бугая з цепком у носі, виготовленими з легкого металу сріблястого кольору. Цей «бугай» – є унікальним та оригінальним за зовнішнім виглядом у колекції НМНАПУ та має неповторну музично-виражальну та художньо-естетичну функцію.
Цей музейний предмет популяризований на виставках:
- «Троїста музика» у Національному центрі народної культури «Музей Івана Гончара», 2014 рік;
- «Українські народні музичні інструменти XVIII – XX ст. з фондів НМНАПУ», у Українському товаристві охорони пам’яток історії і культури, 2016 рік;
- «Кохайтеся чорнобриві» у Національному заповіднику «Софія Київська», 2022 рік;
Досліджено у науковому каталозі «Ударні та духові музичні інструменти у музейній колекції НМНАПУ» , 2017 рік (автор - Русінова Тамара).
- Гуменюк А.І. Українські народні музичні інструменти. К., Наукова думка, 1967, 243 с.
Текст – Тамара Русінова, Людмила Назаренко