Очіпок (чіпець). Сер.- кін. ХІХ ст.  

Парча, плис, домоткане полотно, ручне пошиття

28 х 18 см

с. Луб’янка, Білокуракінський р-н, Луганська обл.

Очіпок (чіпець) – головний убір української заміжньої жінки для укладання волосся, у вигляді шапки. Під нього одягали  чіпець з тонкої легкої тканини.  Форма очіпків могла варіюватись, але, зазвичай, вони були овальної форми, збирані, з розрізом на потилиці та шнурками для затягування ззаду або навколо голови. Побутували також очіпки із значно розширеним денцем* [с. 92]. 

У кожному ареалі побутування очіпків були свої характерні особливості у оригінальності форми, матеріалу, техніки пошиття, різноманітності декорування в залежності від соціального статусу. Заможні жінки, традиційно, доповнювали святковий  стрій шовковим, парчевим, або оксамитовим очіпком.

Вагома колекція очіпків НМНАПУ є унікальною як за мистецькою так і за кількісною  складовими. Запропонований до розгляду очіпок із фондової колекції НМНАПУ виготовлений з фабричної золотистої парчі, обшитий чорним плисом, з такими ж зав’язками. За кроєм цей головний убір має жорстку конструкцію, яка складається з двох частин: широкий обідок та овальне високе завершення з восьми фалд. Очіпок орнаментований розкішними великими та меншими червоними квітами з жовтими в червону крапинку серединками: три великих на обідку та три менших на фалдах. Цей унікальний музейний  предмет  був віднайдений, у незадовільному стані, під час етнографічної експедиції на Луганщину науковцями  Світланою Щербань та Надією Зябллюк у 1984 році, експозиційного вигляду очіпку надала музейний реставратор Валентина Войнова. Цінність цього предмету, полягає в тому, що Луганщина, на сьогодні, потерпає від навали російських загарбників, які намагаються окрім населення знищити ще й українську культуру та нівелювати українську ідентичність, а на противагу цьому, музейники України зберігають безцінні раритети для прийдешніх поколінь.

*Пономар Л. Народний одяг Правобережного Полісся середини ХІХ − середини ХХ століть. Історіко-етнографічний атлас. Словник. − К.,: ТОВ «Бізнесполіграф», 2015. − 268 с.: іл.

Текст – Тамара Русінова, Людмила Назаренко  

Фото – Валентина Войнова