Сволок. 1753 р.

дерево, лак, різьблення, лакування 

615 х 18 х 32 см

м. Остер, Чернігівська обл.

Сволок – це елемент архітектурної споруди (хати), головна балка (брус) на якому тримається стеля хати. Зазвичай, його виготовляли з дубу, сосни, інколи з липи, надаючи брусу квадратної або прямокутної форми. Залежно від розміру хати їх  могло бути декілька. До сволока  кріпили великий дерев’яний гак, на якому могла бути підвішена колиска, гасова лампа. На нього могли класти свіжоспечений хліб, свічки, квіти, трави тощо. Сволок прикрашали рослинним або геометричним орнаментом, різьбили різні символічні для родини або суспільства події та дати. Під час будівництва хати дотримувалися певних традицій. Щодо сволока, то його урочисто, з легкістю підіймали та встановлювали, пильнуючи, щоб нічим не зачепити та не вдарити. Іноді сволок називали «дідом», що символізувало міцну основу роду. Існував звичай переносити сволок із старої хати до нової. 

Музейний предмет «Сволок» із фондового зібрання Національного музею народної архітектури та побуту України виготовлений із суцільного дерев’яного довгого бруса, з рельєфним різьбленням у три ряди (риски, півкола та зубці). Датований 1753 роком, у центрі хрест та орел, закомпоновані у коло, у чотирьох кутах якого розміщені маленькі хрестики. Напис різьбленням: «Создан дом сей Афанасієм і коштом раба божія благоволєнієм і ізволенієм сына содействий святого духа Якима Ківулі і жены его зені по пожаре 1753 года июня 22 дня». Текст розділений на два фрагменти.

Цінність цього музейного предмету полягає у датуванні, кількісному та  якісному аспектах. Цей раритет популяризується НМНАПУ для широкого загалу  вперше. Такі пам’ятки української народної матеріальної культури, що дійшли до нас із глибини віків, повинні бути збережені для майбутніх поколінь, щоб вони пишалися своєю ідентичністю.   

Текст – Тамара Русінова, Людмила Назаренко