Полісся – це історико-етнографічний регіон, який простягається із заходу на схід, охоплюючи північні та центральні райони Волинської, Рівненської, Житомирської, північні райони Київської, Чернігівської та Сумської областей. У давнину ця територія була заселена племенами сіверян, древлян, волинян.

Поліський ландшафт рівнинний, покритий лісами, луками, озерами, болотами, порізаний річками. Зважаючи на незначну частину орних земель, життя поліщуків було тісно пов’язане з лісом. Крім тваринництва та рільництва, жителі Полісся займалися рибальством, мисливством, збиранням ягід, грибів, дикого меду тощо. Були розвинені такі ремесла та промисли, як-от: виготовлення кожухів, чобіт, рибальських снастей, плетіння з природних матеріалів, добування дьогтю, смоли тощо.

Експозиція «Полісся» Національного музею народної архітектури та побуту України розташована на рівнинній ділянці, поруч із дібровою та яром. Нині налічує 45 архітектурних об’єктів, об’єднаних у садиби та згрупованих за будівельними типами. В експозиції також представлений комплекс культових споруд – дві церкви, каплиця та дзвіниця. Так, архітектура Західного (Волинського) Полісся представлена будівлями ХVІ – початку ХХ століття, споруди Центрального Полісся – ХVІІ–ХХ століть, а Східного (Лівобережного) Полісся – ХVІІІ – початку ХХ століття. 

Більшість архітектурних об’єктів Полісся є характерними для всієї України: хати, комори, хліви, повітки, клуні та інші господарські будівлі. Проте існують і такі, що виникли під впливом природних умов самого регіону: овин – споруда для зберігання, сушки та обмолоту зерна; стебка – наземна утеплена комора для зберігання овочів, городини тощо. 

Здавна на Поліссі переважним будівельним матеріалом було дерево. Покриття дахів різноманітне: колота дошка, ґонт, драниця, дерен, луб, болотяна трава, солома, лляна та конопляна костриця тощо. В інтер’єрі житла надовго затрималися архаїчні риси, зокрема курне та напівкурне опалення, волокові вікна, освітлення житла світочем тощо.