1979 року в Національному музеї народної архітектури та побуту України створена експозиція «Народна творчість в архітектурі українського села 60–70-х років ХХ століття» (нині – «Українське село середини ХХ століття).
Експозиція розташована в південно-західній частині музею на 12 га старого яблуневого саду. Тут відтворено 25 житлових будинків з усіх областей України (у час будівництва експозиції Автономна Республіка Крим була Кримською областю).
В основу просторової організації експозиції покладено принцип показу найхарактерніших зразків індивідуального сільського житла 1960–1970-х років. Архітектурні об’єкти умовно згруповані відповідно до історико-етнографічного районування України: «Полісся», «Карпати», «Поділля», «Середня Наддніпрянщина», «Полтавщина та Слобожанщина», «Південь України», які представлені в архітектурному комплексі.
Маршрут огляду експозиції пролягає серпантиновою дорогою, обабіч якої розташовані будівлі, що є прототипами (шаблонами проєктування) індивідуальних жител різних соціальних верств села з усіх областей України.
Основним критерієм їх відбору була відповідність кожного об’єкта типології, архітектурно-планувальним та конструктивно-декоративним прийомам, що склалися в регіонах України середини ХХ століття.
У процесі створення експозиції прагнули показати переваги соціалістичного способу життя селян над давнім українським побутом. Проте житла, що представленні в експозиції, могли собі дозволити лише заможні селяни. Звичайні колгоспники не могли тоді збудувати таке житло, оскільки до 1966 року працювали за трудодні, не отримуючи заробітної плати.
Після хрущовських реформ побут сільського населення зазнав докорінних змін. Під впливом соціально-економічних факторів, міста, нових технологій та будівельних матеріалів сільське житло набувало якісно нових рис і ставало найбільш масовим об’єктом народного будівництва.
В архітектурі органічно з прогресивними прийомами професійної практики поєднувалися традиційні ознаки. Це вплинуло на створення нової об’ємно-просторової композиції сільського будинку, його розташування на садибі відносно вулиці, а також на нові конструкції стін, даху, пластичну та декоративну обробку. Крім того, відбулося запровадження нових декоративно-орнаментальних елементів оздоблення стін пілястрами (плоскими, схожими на колону виступами на поверхні стіни), рустом (випуклою частиною колони, поділеною швами), рельєфними карнизами, збільшеними розмірами вікон, оздобленими пластичними елементами або віконницями тощо.
У сільських оселях також змінилося планування: окремо виділені передпокій, вітальня, спальня, дитяча кімната, кухня, санвузол, різні господарські приміщення, а завдяки високому даху – мансарда, тобто поверх у горішньому просторі, – у багатьох будівлях збільшилася житлова площа.
Відповідно до функціональних призначень інтер’єри заповнювалися різними корпусними меблями. Нові параметри просторової композиції жител потребували нечисленного, але виразного декору. Кімнати наповнені килимами, фабричним текстилем, виробами народної творчості, бібліотеками, телевізорами, газовими плитами, пральними машинами, радіоточками, витяжками тощо. Усе показано так, щоб свідчити про багате й заможне життя в селі.
Хоча з моменту відкриття експозиція не отримала належного схвалення відвідувачів, проте особливості народного житла, його архітектурно-художні рішення, що побудовані на контрастних співвідношеннях окремих елементів та деталей, сьогодні стали вже частиною української історії, що показує побут середини ХХ століття. У ньому втілені кращі надбання й досвід народних зодчих, які своїми професійними та мистецькими засобами зуміли досягти яскравої локальної своєрідності в нових мотивах декорування народного житла усіх регіонів України, а також продемонстровано безперервність розвитку будівельних і мистецьких традицій в умовах чужої ідеології.
Нині експозиція є центром представництва усіх адміністративних регіонів України, де проходять свята, ярмарки народної творчості, презентації різних освітніх заходів, толоки тощо. В інтер’єрах влаштовані виставки, присвячені особистостям, які своєю справою життя прислужилися національній культурі, становленню української держави та боротьбі за її незалежність: Петру Троньку, Левку Лук’яненку, Олексію Долі, Романі Кобальчинській, Остапу Пасіці тощо.
